Психологічна просвіта

Просвітницький тренінг з профорієнтаційної роботи

Тема: «Усвідомлений вибір професії як запорука життєвого успіху»

Мета: сприяти усвідомленню взаємозв’язку між особистими цілями та     професійним вибором, актуалізувати процес професійного самовизначення учнів. Допомога учням  у визначенні своїх інтересів, як основу професійного визначення, збагатити знання підлітків  про світ професій.

Структура заняття

№	Зміст роботи	Час виконання	Необхідне обладнання
1.	Вступне слово педагога	2 хвилини
2.	Вправа «Знайомство» «Мне звуть …, в майбутньому я хочу стати…»	5 хвилин
3.	Профорієнтаційна гра «Вгадай професію»	10 хвилин
4.	Інформаційне повідомлення	5хвилин	Картини з зображенням різних професій, які відповідали    5 типам професій.
5.	Вправа-дослідження «Професійна спрямованість»	10 хвилин	Бланки методики «Професійна спрямованість» ручка
6.	Обговорення  ситуацій	10 хвилин
7	Підведення підсумків.	3 хвилини

Тренінгове заняття.

Вступне слово педагога (2 хв.)

Вибір професії – одне з найбільш відповідальних рішень, які приймає людина у житті. Звичайно можна перервати навчання, якщо на третьому курсі інституту ти зрозумієш, що це справа не твоя, а можна через декілька років залишити роботу, яка не подобається. Однак час буде втрачено, та й розчарування  неминуче … Вибір професії, як і будь-який вибір – це прийняття рішення при великій кількості альтернативних варіантів та необхідності  враховувати різноманітні фактори. Є такий вираз: «Щастя - це коли ранком  хочеться йти на роботу, а після роботи –додому».

Відколи живе людство - існує і проблема вибору занять, трудової діяльності, професійної кар’єри. Слово «професія» виникло на   Землі як найвище, найдосконаліше творіння природи, підтверджують найдавніші пам'ятки, знайдені археологами, лінгвістами та істориками. Свідоцтво про роль  усвідомленого вибору професійної сфери діяльності ми знаходимо  навіть у Новому заповіті (послання св. апостола Павла до римлян 12.6, 7, 8): «Імама єно різні дари, згідно з благодаттю, даною нам. Коли пророцтво - то виконуй йод в міру віри, а коли служіння - будь на служінні, коли вчитель - на навчанні, коли утішитель - на потішанні, хто подає - у простоті, хто головує - то з пильністю, хто милосердствує - то з привітністю!» З різних історичних пам'яток відомо, що про­цес формування суспільних відносин супроводжувався розвитком ремесел, занять, появою різних професій. Відповідно виникали і проблеми з вибором їх, перші про­яви невідповідності професії, справі, уподобанням. Давно, дуже давно люди збаг­нули: справжню насолоду приносить лише та праця, яка обирається за власним ба­жанням, відповідно до інтересів, покликання, здібностей особистості. Ще відомий давньогрецький філософ Платон (427-347 рр. до н. е.) говорив: «Пізнай себе і роби свою справу». Саме про це ми сьогодні і поведемо мову.

Вправа « Знайомство» «Мене звуть…, в майбутньому я бажаю бути…»

Всім учасникам пропонується по черзі  назвати своє ім’я  та назвати , яку професію у майбутньому вони хотіли отримати, та ким бути. Якщо хтось ще не вирішив не поспішати з вибором майбутньої професії, а поміркувати над цим питанням.

Профорієнтаційна гра «Вгадай професію» (10 хв.)

Клас поділяється на дві команди. Перша команда загадує професію і потім за до­помогою іменників та прикметників характеризує її. Друга команда відгадує.

По­тім учні міняються ролями. Перемагає той, хто вгадає задуману професію.

Педагог наголошує на тому, що  вони намагаються вгадати професію, аналізуючи певні її ознаки, тобто класифікує отримані відомості. І це вам допомагає  виконати завдання. Так само ми теж  познайомимось із загальноприйнятою класифікацією професій, яку розробили вчені. У світі існує понад 40 тисяч професій. У такому різноманітті складно орієнтуватись. Тому вчені умовно об'єднали усі професії у п'ять груп-типів. Головною  у  класифікації був обраний предмет праці. Тобто та робота на яку фахівець витрачає фізичні та інтелектуальні зусилля.

Інформаційне повідомлення.  «Типи професій».

Найбільш час­то професії ділять за предметом праці, що використовується в діяльності.

Відповідно до даної класифікації виділя­ють категорії професій: «людина — людина», «людина —природа», «людина —техніка», «людина — знакова система», «людина — художній образ». Проаналізуємо особли­вості кожної категорії професій.

Праця людей професії «людина — людина» спрямована на процеси навчання, вихо­вання, управління, медичне та торгове об­слуговування тощо інших людей. Приклади таких професій: екскурсовод, лікар, продавець, офіціант тощо.

Зрозуміло, що важливим у роботі професій цього типу є такі якості: потреба у спілку­ванні, уміння розбиратися в людських вза­єминах, гарна пам'ять, терпіння, сталий настрій у процесі роботи з людьми.

Якщо об'єктом праці виступають різні зна­ки: цифри, рисунки, схеми, фізичні та хі­мічні символи, ноти і т.д., то такі професії відносять до категорії «людина — знакова система». До даної категорії відносять, на­приклад, професії програміста, топографа, бібліографа, економіста, перекладача ху­дожньої та наукової літератури тощо.

Людина, яка працює зі знаками, повинна володіти гарним абстрактним мисленням, відтворювальною уявою, мати гарну зосе­редженість, стійку увагу, посидючість. Професії, пов'язані з образотворчою, му­зичною, художньою діяльністю, належать до типу «людина — художній образ». Це про­фесії модельєра, художника, фотографа, наладчика музичних інструментів. З-поміж найважливіших вимог виділяють: наявність здібностей до мистецтва, творча уява, образне мислення, працелюбність, цілеспрямованість.

Професії людини, пов'язані з живою при­родою (рослинні та тваринні організми, мі­кроорганізми), належать до категорії «лю­дина — природа». Сюди відносять професії: ветеринарного лікаря, рибознавця, мікро­біолога, гідромеліоратора тощо. Даний вид професії передбачає наявність ініціативи та самостійності у вирішенні конкретних задач, творчу уяву.

І, нарешті, остання категорія «людина - техніка» передбачає наявність як предмета праці різноманітної техніки. Сюди належать всі професії, пов'язані з обслуговуванням техніки, ЇЇ ремонтом, установкою і налаго­дженням, виробництвом та збиранням об­ладнання (водій, механік, слюсар-ремонт-ник, сталевар тощо). Людина, що працює з техникою має від­значатися високою виконавською дис­ципліною та акуратністю, мати творчий потенціал, практичне мислення, техніч­ну уяву.

Вправа-дослідження  «Професійна спрямованість».

Інструкція. У кожному прямокутнику пред­ставлені чотири професії. З чотирьох про­понованих професій оберіть ту, яка прива­блює вас найбільше, та виділіть її. Якщо ви не знаєте, чим займається людина тієї чи іншої професії, зверніться по допомогу до дорослих та відповідної літератури.

Таким чином, усього у вас буде виділено 25 професій по одній в кожному прямокут­нику. Потім ви працюєте з бланком по вер­тикалі. П'ять професій ви оцінюєте по п'я­тибальній шкалі: найбільш цікава для вас професія оцінюється 5 балами, найменш ці­кава - 1.1 так по всіх вертикальних стовп­чиках. Свої бали ви вписуєте у квадратики, розміщені всередині прямокутника.

Аналогічну роботу ви виконуєте, по гори­зонталі, але тепер бали вписуються у від­повідні трикутники.

Після цього в кожному прямокутнику ви знаходите суму чисел, записаних у трикут­нику і квадратику.

І, нарешті, визначаєте, суму балів по кож­ній з п'яти категорій. Для цього ви сумує­те отримані бали у кожному прямокутнику у тому порядку, в якому вони - пропонуються нижче:

Людина — людина: 1, 10, 14, 18,22;

Людина — техніка: 2, 6, 15, 19, 23;

Людина —природа: 3, 7, 11,20,24;

Людина — знакова система: 4, 8,12,16, 25;

Людина — художній образ: 5, 9, 13, 17, 21.

Порівнюємо отримані результати: там, де сума виявилась найбільшою, можна го­ворити про схильність учня до тієї чи ін­шої категорії професії і майбутню роботу з учнями будувати в уже більш конкрет­ному напрямку.

Бланк методики «Професійна спрямованість»

1. Продавець Юрист Бармен Диспетчер АТП	6. Збирач літальних апаратів Машиніст крану Штукатур Слюсар	11. Садівник Зоотехнік Чаєзнавець Птахівник	16. Кресляр Паспортистка Секретар-машиністка Друкар	2 1 . Каменяр Гравірувальник Облицювальник-мо-заїчник  Гример
2. Пакувальник Автослюсар Токар Фрезерувальник	7.  Ветеринарний лікар Скотар Мисливець, Лісник	12. Завідуючий архі­вом Оператор ТВ Бібліограф Менеджер	17.  Архітектор Фотограф  Різьбяр по каменю Художник по костю­мах	22. Учитель Гувернант Провідник вагона Спортивний тренер
3. Геолог Ґрунтознавець Квітникар Гідромеліоратор	8. Економіст Касир Топограф Бухгалтер	13. Артист Облицювальник-плиточник Скульптор Паркетник	18.  Вихователь Офіціант Інспектор справах неповнолітніх Перукар	23.  Столяр  Тесляр Конструктор - раціоналізатор  Елетрогазозварю - вальник
4. Коректор Програміст Штурман авіації Перекладач	9. Художник  Шліфувальник-полірувальник Музикант Кораблебудівник	14, Викладач техніку­му   Диктор Журналіст Екскурсовод	19. Шофер  Водій трамвая Електромонтер Оператор верстатів	24. Агроном  Рибак Оператор машинного доїння
5 Модельєр Манекенник Бутафор-декоратор Наладник музичних інструментів	10. Викладач ВНЗ Лікар Майстер виробничого навчання Робітник будинку культури	15. Інженер Сантехнік Механік Контролер ОТК	20, Лісник Бджоляр Ветеринарний фельдшер   Технік-землеупорядник	25. Податковий ін­спектор Лаборант СЕС Оператор зв'язку Набірник тексту

Обговорення ситуацій.

Учням пропонується розглянути ситуації та  висловити свої думки  питання:

Ситуація 1

Ми багато сперечалися з подругою - яку професію вибрати.

 І те начебто не підходить, і це...

Я точно знаю, куди не піду: у вчителя — не хочу псувати нерви; не піду
 в хімічне виробництво, тому що від спілкування з хімічними препаратами мож­
 але втратити здоров'я; на фабрику не піду, тому що там перетворишся в робота,
 виконуючи механічну й одноманітну роботу. Я хочу, щоб на моїй роботі не
 псувалося здоров'я й було цікаво. Хотілося, щоб вона була пов'язана з  тваринами й більшою кількістю поїздок.

Тоді тобі потрібно йти працювати в цирк! — викликнула подруга й добави­ла, — а по мені — аби тільки одержувати пристойно.

Я потім довго думала. Сумніваюся, є чи в мене талант для цирку. Може бути, подруга права, і, якщо немає покликання, треба думати про заробіток?

Питання й завдання

Які мотиви вибору професії в дівчин?

Який прийом педагогічного впливу був використаний у даної ситу­ації ?

Ситуація 2.

Під час зустрічі випускників між хлопцями відбулася от яка розмова.

Віра - маленька худенька дівчина. Вона вже фармацевт. Слухати, як вона говорить про свою професію - одне задоволення:

—       Ліки для хлопців, — говорить вона, — це дуже відповідально. Найменша помилка, і навіть страшно подумати, що може трапитися... Вони ж можуть отруїтися.. Я ледве сама не отруїлася, так напробувалась...

Вона сипле назвами ліків, рецептами. Хлопці сміються:

З тобою неможливо говорити російською мовою, усе латинь і все про ліки.

Так це ж моя робота, - посміхається вона.

Серед випускників - ще один майбутній медик - Алла П. Вона буде стоматологом.

-Алла, чому ти пішла в стоматологічний?

-Марина вирішила, ну і я з нею.

- І як, подобається?

-Так нічого, тільки багато, знаєте, різних непотрібних предметів. Ну, хоча б англійський. Навіщо зубному лікареві потрібний англійська мова? А взагалі, я хочу пе­рейти в стоматологічний технікум. Буду техніком.

- З університету в технікум? Але навіщо?

- Набридло вчитися, і потім, ми проходили практику в поліклініці, так я  довідалася, що технік може заробити більше лікаря.

Питання й завдання:

Зрівняєте дві позиції відносно вибору професії.?

Яка позиція відповідає  вашим  особистим переконанням? 

Підведення підсумків   Педагог підводить підсумки та наголошує на тому, що яку професію виберуть учні головне , щоб вони її вибрали усвідомлено.

 Список використованої літератури:

1.Бордовская Н.В., Реан А.А. «Педагогіка»- С- Петербург, Питер,2001 р

2. Культура життєвого самовизначення. Методичний посібник/ Наукове керівництво та редакція І.Д.Звєрєвої- Київ ,2004р

Урок соціальної рефлексії

для учнів 5-х класів

Чи важко бути добрим?

Підготувала

практичний психолог

Ольшаницької ЗОШ I-III ст.

Пахаленко І. А.

2009

Завдання уроку:

1. Учити дітей пізнавати себе, спонукати до роздумів про своє життя.

2. Сприяти формуванню у дітей навичок викладу своїх думок у творчій формі.

3. Учити дітей користуватися у своєму житті багатовіковим досвідом людства.

4. Учити дітей реально оцінювати себе, свої вчинки.

Класна година на тему «Чи важко бути добрим?» проводиться у формі уроку соціальної рефлексії, на якому дітей залучають до таких ситуацій розв’язання життєвих проблем, за яких їм доводиться зазирнути в себе, порівняти, проаналізувати, узагальнити, зробити висновок.

Результат рефлексії – творчий виклад своїх думок і усвідомлення своїх вчинків («Добре серце класу»).

Урок поділяється на 2 частини:

1 частина

«Недостатньо робити добро, треба робити його правильно» (Джон Морлі)

У дітей на цьому етапі повинне сформуватися поняття про те, що не кожний добрий намір є добрим вчинком.

2 частина

«Сила вполовину не так могущественна, как доброта» (Федір Достоєвський)

Цей етап уроку має допомогти дітям з’ясувати, хто така добра людина, яка в неї сила, а головне: на якому місці знаходяться діти на шляху до доброти.

Форма організації творчого процесу: фронтальна, групова робота.

Наочні матеріали:

1. Велике картонне серце, на якому наклеєні висловлювання дітей на тему: «Що таке добрий вчинок?».

2. Над дошкою вивішено найкращі висловлювання дітей на тему: «Якого кольору добрий вчинок?».

3. На дошці написано два епіграфи: Джона Морлі й Федора Достоєвського.

4. Велике яскраве серце з променями, на яких записано «дарунки доброти» (добра усмішка, добре серце).

Хід уроку

1. Перевірка домашнього завдання

Діти читають висловлювання своїх друзів, розміщені на «доброму серці класу».

2. Творче завдання «Добрий вчинок»

1. обговорення змісту афоризму Джона Морлі «Недостатньо робити добро, треба робити його правильно».

Висновок: людина, роблячи вчинок, стоїть перед вибором: зробити так чи інакше.

2. Робота в групах.

Клас ділиться на групи, кожній з яких дається завдання й час на обговорення.

1 група	2 група	3 група
Завдання	Завдання	Завдання
Твій друг не хоче учитися, лінується, підводить весь клас	Твій друг обдурив своїх рідних	Твій друг мріє мати маленьке щеня
Розв’язання 1	Розв’язання 1	Розв’язання 1
Дати списати, підказати, не виставляти на показ його знання	Не видавати його обману	Подарувати щеня
Розв’язання 2	Розв’язання 2	Розв’язання 2
Пояснити необхідність навчання, не дати списати, не підказувати, а запропонувати допомогу	Пояснити йому його помилку і змусити все розповісти рідним	Порадитися з його батьками, може, навіть відмовити його від цієї мрії

3. Читання казки «Добро без розуму» та її обговорення

Жив собі імператор, який любив птахів. Він дізнався, що хлопці-бешкетники стріляють у голубів із рогаток, і оголосив:

 - Хто принесе в палац живого птаха, той отримає жменю рису.

Почувши про це, діти припинили стріляти в голубів. Вони наставили в лісі безліч сілець, і незабаром у кімнаті палацу було безліч голубів.

Трапилося так, що імператора відвідав мудрець із сусіднього князівства. Він побачив у палаці голубів і запитав:

 - Навіщо тобі стільки птахів?

Імператор відповів:

 - У мене добре серце і я рятую їх від бешкетників. Більше вони не вбивають голубів, а приносять мені їх живими.

 - Хто ж годує пташенят? – запитав мудрець.

 - Яких пташенят? – здивувався імператор.

 - У птахів які живуть у палаці, залишилися в лісі безпорадні пташенята, хто їх годує?

 - Про це я не подумав, - зізнався імператор.

Тоді мудрець сказав:

 - У вас добре серце, ви любите птахів, але ніхто їм не приніс стільки зла, стільки ви. В усіх гніздах в лісі зараз повно мертвих пташенят. Ви врятували п’ятсот голубів, але знищили в п’ять раз більше!

 - Ой, як важко бути добрим! – скрикнув імператор.

На це мудрець відповів:

 - І добро треба робити з розумом. Розум без добра – погано. Але і добро без розуму – не краще.

Запитання для учнів:

Чи вважаєте ви вчинок імператора добрим? Чому? А як би ви допомогли птахам?

Висновок: не кожний добрий намір є добрим вчинком.

4. Розминка

Діти стають у коло і по черзі висловлюють одне одному добрі побажання. Можна використовувати м’яку іграшку або інший м’який предмет і передавати його як естафету.

5. Гра «Коли приходить добро»

1. Обговорення змісту афоризму Федора Достоєвського «Сила вполовину не так могуществена, как доброта».

2 Діти придумують дарунки Феї добра і записують їх на променях сонця.

 6. Гра «Чарівний промінчик»

Діти називають ті промінчики, що допоможуть у таких ситуаціях:

·        Хтось посвариться з другом.

·        Комусь поставили погану оцінку.

·        Хтось поламав твою улюблену ручку тощо.

7. Підсумок

·        Що таке доброта? (риса характеру)

·        Яку людину можна назвати доброю? (в душі якої людини світить таке саме сонечко).

8. Домашнє завдання

Відзначити на шкалі те місце, де знаходитеся ви на шляху до доброти, потім те місце, до якого рівня ви хочете піднятися. Подумайте, що для цього вам потрібно зробити.

Список літератури

1.Воронцов А. Б. Практика розвивающего обучения. – М.: Русская ециклопедия, 1998.

2.Воронцов А. Б. Учебная деятельность. – М.: Рассказовь, 2004.

3.Лопатина А.А. Ступени мудрости. – Ульяновск.: Книжный дом Локус,2003.  

ТРЕНІНГОВЕ ЗАНЯТТЯ

Збереження психічного здоров’я педагога . Профілактика

 синдрому емоційного вигорання

Підготувала

практичний психолог

Пахаленко І.А.

2014

Мета: усвідомити поняття «психічне здоров’я», «синдром вигорання», з’ясувати негативні і позитивні чинники які впливають на професійне (емоційне) вигорання педагогів;  профілактика професійного вигорання та професійної деформації педагога.

Завдання

-         Систематизувати знання щодо причин та проявів «професійного вигорання» наявних психотехнік саморегуляції при «професійному вигоранні».

-         Сформувати вміння виявляти причини та прояви «професійного вигорання» , використовувати техніки саморегуляції, складати програму індивідуальної профілактики.

Обладнання: ватман, маркери, роздатковий матеріал.

Респонденти: вчителі школи.

Хід заняття

1.     Привітання. Вправа «Побажання».

Учасники тренінгу беруться за руки, передають один одному своє тепло,

позитивний настрій, і вітаються словами: «Бажаємо здоров’я».

По колу звертаються один до одного  по імені і промовляють побажання.

2.     Очікування від заняття

     Кожен учасник тренінгу висловлює свої очікування.

3.     Повторення правил, які існують у групі:

всі відкриті для нових вражень;

нікого не критикуємо;

взаємопідтримуємо один одного;

висловлюємо свою думку;

дотримуємось конфіденційності;

працюємо тут і тепер;

завдання виконуємо з відповідальністю.

Учасники за бажанням пропонують ще свої правила.

4.     Виступ психолога. Інформаційне повідомлення «Психічне здоров’я людини.

Профілактика професійного (емоційного) вигорання педагога-керівника».

Психічне здоров’я – стан душевного благополуччя, який характеризується відсутністю хворобливих психічних проявів і забезпечує адекватну умовам оточуючої дійсності регуляцію поведінки, діяльності. В понятті психічне здоров’я завжди відображені суспільні і групові норми і цінності, які регламентують духовне життя людини.

Провідними показниками психічного здоров’я вважаються:

адекватна життєвим завданням продуктивність мислення;

збалансованість інтелекту і афекту;

здатність вільно ставити перед собою цілі;

підпорядковувати власні вчинки моральним вимогам;

володіти собою, незважаючи на обставини;

відчуття душевного комфорту і гармонії.

Є багато ступенів психічного здоров’я. Між полюсами «здоров’я – нездоров’я» знаходиться широкий спектр межевих станів, які не є розладами паталогічного характеру. Межеві стани або певні порушення у сфері психічного здоров’я, які знижують його рівень, виникають, звичайно, через психотравмуючі ситуації. Це стосується професіоналів, діяльність яких вимагає встановлення глибоких емоційних контактів з людьми (вчителів, медичних працівників,психологів, вихователів). Професійна діяльність педагога, а особливо педагога-керівника в усі часи була і є однією з найбільш емоційно-напружених. Емоціогенність закладена в самій природі цієї діяльності. В епоху соціальних та економічних змін, коли різко змінюються цінності, пріоритети в суспільстві  виникає безліч суперечливих вимог до освітньої діяльності, педагогу стає все складніше і складніше працювати.

Всі ми знайомі з таким терміном, як «сидром вигорання». Це складний психофізіологічний феномен, що визначається як емоційне розумове і фізичне виснаження через тривале емоційне навантаження. 

Ознаками цього синдрому є: 

депресивний стан, перевтома;

безсоння;

посилення агресивності (роздратованість, напруженість)

негативне відношення до своєї роботи, колег;

безвідповідальність при виконанні своїх обов’язків;

збільшення прийому психостимуляторів (кава, алкоголь, тютюн);

переїдання чи недоїдання;

занижена самооцінка, пасивність;

почуття провини.

Що ж є причинами цього виснаження?

неблагополучний психологічний клімат у професійному оточенні, відсутність взаєморозуміння, взаємопідтримки з боку колег і керівництва;

відсутність умов для самореалізації, самовираження;

відсутність різноманітності діяльності і невміння працювати творчо;

недостатнє визнання з боку керівництва, неможливіть професійного росту;

невміння конструктивно вирішувати особисті конфлікти (на роботі, в сім’ї)

проблеми в сім’ї;

матеріальна недостатність.

Основна психологічна проблема в педагогічній діяльності педагога– це постійний стан напруженості, пов’язаний з необхідністю внутрішнього налаштування на певну поведінку, мобілізації всіх сил на активні і доцільні дії. Це стан постійної готовності, який містить кілька компонентів:

інтелектуальний –розуміння завдань, обов’язків, знання засобів досягнення мети, планування діяльності;

емоційний – впевненість в собі, почуття відповідальності;

мотиваційний – прагнення домогтись успіху, потреба успішно виконувати завдання;

вольовий – мобілізація всіх сил, зосередженість на роботі, подолання сумнівів.

Якщо всі ці компоненти приведені в гармонію, то це забезпечить професійне зростання як самого педагога, а емоційно-позитивна атмосфера в школі допоможе уникнути професійного вигорання.

5.     Вправа «Продовж фразу»

Кожен учасник тренінгу по колу продовжує фразу:

«Я люблю в своїй професійній діяльності…………………………»

«Я не люблю в своїй професійній діяльності……………………….»

Отже, ми переконатись, що у професійній діяльності педагога присутні як негативні, так і позитивні чинники. Але приємно, що позитивні переважають.

6.      Вправа «Герб педагога» 

(завдання творче)

Інструкція:

Учасники об’єднуються в групи

(за кольором кружечків, прикріплених на спинках стільців)

На дошці кріпиться ватман з зображенням певних предметів, явищ…і так

далі.

(сонце, маяк, квітка, веселка, бджола, магнітофон, зонтик, серце,

штурвал, кермо, машина швидкої допомоги, будильник…)

Завдання кожної групи - вибрати 3-4 символи, об’єднати в герб і скласти

девіз.

Кожна група презентує свій герб і девіз.

7.      Релаксація «Місце спокою»

(виконується під музику «Маленький принц» Добронравова)

Психолог:  Сядьте зручно, заплющте очі, спокійно вдихніть і видихніть. Уявіть собі, що ви пливете на човні по морю. Далеко від дому. Усі проблеми і турботи залишилися вдома, ви почуваєтеся вільно, на вас не тисне відповідальність. Ваш човен легко коливається на хвилях. Ви насолоджуєтеся почуттям спокою, відчуваєте приємне тепло сонячних промінчиків. Ви спокійні і розслаблені. Ви відчуваєте своє дихання: вдих, видих……Теплий , м’який спокій розливається по всьому тілу. Ви дедалі спокійніші, вільніші…Ваш погляд зупиняється на маленькому острові. Вас тягне туди , ви там шукаєте спокою, захисту, задоволення. Ваш човен наближається до острова. Уже можна розрізнити рослинність, пісок. І ось ви сходите на берег. Ви відчуваєте тепло піску: м’якого, приємного. Ви лягаєте і відчуваєте задоволення……

Ви вдихаєте пахощі квітів…На губах у вас морська сіль…Ви відчуваєте тепло сонця. Тут ваша гавань. Насолоджуєтеся почуттям спокою, впевненості, тепла. Сюди ви можете повернутися будь-коли. Це місце дасть вам впевненість, силу, безпечність…Важливо усвідомити цей приємний стан. Попрощайтеся з цим місцем, настав час повертатись в реальність. Повільно розплющуйте очі.

(Зворотній зв'язок. Що відчували?....)

8.     Поради щодо профілактики «професійного вигорання»

Навчіться розпізнавати стрес. Назвіть 5 найбільш важливих джерел стресу. Якою є ваша реакція на них? Як можна знизити вплив стресів? Які стреси є рутинними для вас? Які стреси виникають найчастіше у вашому житті? Чи хочете ви й надалі відчувати вплив стресів? Яких стресів ви можете уникнути і яким чином? Як ваш організм реагує на стреси? Які прийоми подолання стресу ви використовуєте?

Навчіться управляти своїм часом. Визначіть основні цілі та завдання. Співвіднесіть результати виконання з можливостями їх реакції . складіть розклад виконання справ. Навчіться говорити «Ні». Делегуйте свої повноваження.

Навчіться знімати емоційну напругу. «Тіло не боліє окремо від душі» (Сократ). Якщо ми навчимось управляти своїми емоціями, то станемо більш здоровими. Найбільш ефективним методом є аутотренінг та медитація.

Учіться планувати. Заздалегідь програвайте в уяві різні варіанти поведінки.

Визнайте і прийміть обмеження. Не ставте перед собою абсолютно неосяжні цілі. «Світ подібний до театру. Щоб грати у театрі з успіхом і похвалою, беруть ролі за здібностями» (Г.Сковорода).

Будьте позитивними. Зосередьтеся на позитивних якостях оточуючих. «Світ належать оптимістам. Песимістам – стан душі» (Ф. Гізе). Учіться терпіти і прощати.

9.     Заключне слово психолог

Життя дуже складне, складна професійна діяльність, зокрема діяльність педагога. Але багато чого залежить віт того, якою людиною він є, у що він вірить і на скільки він щирий перед собою і своїм колективом. Є поняття самооцінність.  Самооцінність  - це те , наскільки ми вважаємо себе гідними поваги, уваги і любові оточуючих, незалежно від тих результатів і успіхів, які в даний момент демонструємо.

            Дуже влучно про самоцінність сказала американський психолог Вірджинія Сатир: «Людина, чи самоцінність висока, створює навкруги себе атмосферу людяності, відповідальності і любові. Така людина почувається важливою і потрібною, вона відчуває що світ став кращим від того, що вона у ньому потрібною, вона відчуває що світ став кращим від того, що вона у ньому існує. Вона довіряє самій собі, вона здатна у важку хвилину просити допомоги в інших, однак вона впевнена, що завжди здатна самостійно приймати рішення… Самооцінна людина не йде за своїми переживаннями. Вона здатна робити вибір.»

Тож, кожен з нас має можливість робити вірний вибір, особливо  у відношенні до свого здоров’я. 

10.      Заключна вправа «Поділимось враженнями».

 Кожен учасник ділиться враженнями від заняття і дарує сусіду по колу уявний подарунок.

Література

Д.Карнеги Как перестать беспокоится и начать жить-Киев 1992

Кочерга О. ,Васільєв О, «Синдром згорання» // Психолог на педраді 

Упоряд О.Главник -, Київ, 2003.

Психология  словарь –Москва,1990 под редакцией Петровського А.В. и

Ярошевского М.Г.

Радіонов В. , Ступіцька М. Психолого-педагогічний супровід //

Виступ

на семінарі класних керівників

«Агресія як форма прояву девіантної поведінки»

У сучасному українському суспільстві відбуваються кризові процеси, які негативно впливають на психологію людей, особливо підлітків, породжуючи девіантну поведінку. По-перше, це пов’язано із темпом та ритмом технологічних перетворень, які постійно зростають, ставлячи перед людьми нові вимоги. По-друге, величезний потік інформації створює безліч «шумів», що впливають на підлітка, в якого ще немає чіткої життєвої позиції. По-третє, екологічні та економічні кризи викликають у дитини відчуття безнадійності та роздратування. При цьому в дітей з’являється бажання протестувати, інколи не усвідомлено.

Психологи-науковці дедалі більше приділяють самого феномену агресії, агресивним проявам і тенденціям поведінки, питанням профілактики агресії. Різні автори по-різному визначають агресію та агресивність: як вроджену реакцію людини для захисту території, яку вона займає (К. Лоренн, А. Андрі); як намагання панувати(Моррісон); як реакція на ворожу навколишню дійсність(К. Хорні, Е. Фромм). Дуже поширені теорії, що повязують агресію і фрустрацію(Дж. Доллард, Л. Берковітц).

Основні форми агресивної поведінки:

А) фізична агресія, тобто застосування сили проти іншої фізичної особи;

Б) негативізм, спрямований проти керівництва, і встановлення правил;

В) підозрілість, тобто недовіра до інших людей, яка ґрунтується на переконанні, що вони мають намір зашкодити;

Г) вербальна агресія, тобто вираження своїх почуттів через сварки, образи, приниження;

Д) аутоагресія -  агресія спрямована на самого себе.

Становлення агресивної поведінки – це складний і багатогранний процес, у якому діє низка чинників. Часто трапляється, що обділені педагогічною професійною турботою саме ті діти, які найбільше її потребують. Це, як правило, агресивні діти, котрі постійно стикаються з проявами неповаги до себе в сім’ї,брутальністю, тобто діти зі складною долею, педагогічно занедбані, нерідко фізично та розумово відсталі.

Найгостріше постає проблема агресивної поведінки у підлітковому віці, коли здійснюється перехід до нового щабля розвитку особистості. Серед підлітків посилюється негативізм,демонстративна поведінка стосовно дорослих, частішають випадки проявів агресії та агресивності. Варто зазначити, що агресія підлітків безпосередньо не пов’язана з порушенням установлених правил і норм, вона відокремлюється від асоціальної поведінки.

Поєднання несприятливих біологічних, психологічних, сімейних і інших соціально-психологічних чинників спотворює весь спосіб життя. Характерним стає порушення емоційних стосунків з іншими людьми. Підлітки потрапляють під сильний вплив підліткової групи, що часто формує асоціальну шкалу життєвих цінностей. Сам спосіб життя, стиль і середовище спілкування сприяють розвитку і закріпленню девіантної поведінки. Отже, негативний мікроклімат зумовлю виникнення відчуженості, грубості, неприязні у значної кількості підлітків, прагнення робити все на зло, всупереч волі інших,створює об’єктивні передумови для проявів демонстративної непокори, агресивності й руйнівних дій. Таким дітям властива емоційна грубість, озлобленість,як проти однолітків так і проти дорослих людей. У агресивних підлітків спостерігається крайня самооцінка(максимально позитивна або максимально негативна), підвищена тривожність, страх перед соціальними контактами, егоцентризм, невміння знаходити вихід із важких життєвих ситуацій, переважання захисних механізмів над іншими механізмами, що регулюють поведінку.

Зазвичай, у дітей з агресивною поведінкою низький рівень інтелектуального розвитку, підвищена навіюваність, копіювання,недорозвиненість етичних уявлень. Вони всіляко уникають доручень, обов’язків, виконання домашніх завдань, не систематично відвідують школу, у них забагато «вільного часу». Змістовно проводити дозвілля такі підлітки не вміють, бо у більшості з них відсутні індивідуальні захоплення. Вони не займаються в секціях та гуртках, не відвідують виставки та театри, дуже мало читають, а зміст прочитаних книжок не виходить за зміст пригодницько-детективного жанру. Ось чому беззмістовно проведений час штовхає дітей на пошуки нових «гострих відчуттів».

Іноді серед агресивних підлітків можна зустріти дітей, які добре інтелектуально і соціально розвинені. У них агресивність є засобом підняття престижу, демонстрації своєї самостійності, дорослості.

Агресивні діти спочатку діють, а потім думають. Серед чинників, що перешкоджають появі агресивності, виокремлюють: можливість покарання за агресію, любов, дружні стосунки, а також такі особистісні якості, як поміркованість, толерантність, завбачливість, безконфліктність, високий рівень самоконтролю.

Подоланню агресивності дитини допомагають прихильність, уміння слухати, теплота, піклування, добре слово, ласкавий погляд. Неприйняття, навпаки, стимулює дитячу агресивність. Воно характеризується бай байдужістю, ворожістю до факту існування дитини. Самостійність, відсутність бажання спілкуватися з рідними людьми,відсутність у родині традицій, звичаїв, законів. Таким дітям найбільше потрібна увага, турбота про їхнє емоційне здоров’я і психолого-педагогічна допомога.

Агресія, в якій би формі вона не виявлялася, - це поведінка, спрямована на заподіяння шкоди чи збитку іншим людям, у яких є всі підстави уникати схожого поводження із собою. Усі форми агресивності мають одну спільну рису: вони викликані спробами контролювати ситуацію, впливати на неї з метою вдосконалення самого себе або свого оточення, включаючи близьких людей.

Агресивну поведінку не можна однозначно вважати поганою: у критичній ситуації вона виконує захисну функцію, інколи функцію розв’язання (виходу) із ситуації. Найчастіше агресивна поведінка спостерігається у дитини у критичні вікові періоди. Це свідчить про те, що дитині стало складніше: будь-яку складну ситуацію в момент вікової кризи дитина переживає важче, тому можна чекати зростання агресивних елементів у поведінці.

У роботі практичного психолога та соціального працівника з дитиною, в якої прояви агресії є дві сторони: діагностика причин агресії та девіантної поведінки і відшукування способів зниження їх рівня. Цінності, протилежні агресії й насильству, можуть вступити в якості сильного засобу, здатного їх зупинити. Подальша робота психолога має бути спрямована на пошук і ефективне застосування методів практичної психології та соціальної роботи у спілкуванні з підлітками з явними відхиленнями у поведінці або прихованими формами агресивності, що є передумовами девіантної поведінки.

Поведінкова програма має проводитися з усіма дітьми без винятку, оскільки попередження адитивної та девіантної поведінки – необхідна умова, що забезпечується необхідним спеціальним навчанням, тобто психологічною імунізацією.