Тренінгові заняття

Програма

інформаційно-психологічного тренінгу

Профілактика девіантної

поведінки підлітків

адаптована

практичним психологом

Пахаленко І. А.

2013

Мета: сприяти саморозкриттю особистості, формувати уміння долати бар’єри у спілкуванні розкривати механізми співпраці. Взаємоповаги, налагодження морально-психологічного клімату; навчати дітей мистецтва володіти собою, стимулювати себе у процесі вольової дії з допомогою позитивних емоцій, приймати рішення, позбавитися страху, агресивності, тривоги, невпевненості.

Заняття 1

Тема. Упевненість у собі.

Мета: Сприяти самопізнанню, формувати любов до себе і самоповагу, акцентувати увагу учасників на своїх позитивних рисах.

Вправа „Правила роботи групи”

Для ефективної діяльності тренінгової групи доцільно виробити і узгодити правила роботи групи:

1. Добровільна участь.

2. Акцентування мови почуттів.

3. Довірливе спілкування і щирість.

4. Принцип „тут і зараз”.

5. Право на підтримку.

6. Активність.

7. Тактовність і толерантність.

8. Персоніфікація висловлювань.

9. Говорити на тему.

Вправа „я люблю своє ім’я”

На аркушах паперу учасника пропонують намалювати сонячне коло з промінчиками. Усередині кола записати найулюбленішу форму свого імені. На промінчиках помістити інші варіанти імені або слів, що його замінюють. Виділити ті форми імені, які є найбільш приємними.

Аркуші із „сонечками” прикріплюють до одягу на весь період заняття. Учасники зачитують і коментують свої варіанти перед тим, як прикріпити їх. Обмін враженнями.

Бесіда „Про повагу до себе”

Для того, щоб наше життя стало кращим, сповнене яскравих вражень, ми повинні любити себе: схвалювати хороші вчинки і бути самим собою. Коли ми щиро любимо  і поважаємо себе, схвалюємо свої дії і вчинки, то створюємо відповідну організацію розуму, яка породжує емпатію до інших людей, дає змогу нам побачити хороші риси в інших людях, переваги в роботі, яку виконуємо, та просто побачити світ прекрасним.

Намагатися якомога менше критикувати себе.

Критика замикає той спосіб думок, якого ми намагаємося позбутися. Тільки розуміння себе дає змогу вирватися з цього замкнутого кола. Пригадаймо, як ми критикували себе роками і це ні до чого не привело. Спробуйте полюбити себе і побачите результат.

Коли ми говоримо про любов до себе то в жодному разі така любов не вважається егоїстичною чи самолюбством. Любити себе – це насамперед, поважати себе, відчувати себе особистістю.

Не заперечуйте самі і не давайте іншим заперечувати вашу досконалість.

Основою нашого життєвого сценарію є наше попереднє програмування. Минуле змінити не можна, але ви завжди можете створити собі хороше майбутнє. Ми живемо  тут і зараз для того, щоб подолати свою обмеженість, щоб захоплюватись своєю незвичайністю. Не забувайте, що у нашому серці достатньо любові, щоб вилікувати планету. Але спочатку вилікуйте себе. Все хороше в житті починається з прийняття свого внутрішнього „Я”, яке відрізняється від нашого зовнішнього „Я”. „Я” – це наші хороші вчинки, які є результатом попереднього програмування.

Шануйте в собі хороші риси – і це може різко змінити ваше життя. Покращиться здоров’я (бо хороше здоров’я починається з любові до себе), налагодяться взаємини, відкриється шлях для розширення творчих можливостей. Можливо, згодом ви на вчитеся любити в собі навіть ті риси, які раніше вас не влаштовували. Можливо, з цього розпочнеться новий етап у вашому житті.

Перша умова будь-якого  самовдосконалення – прийняти себе таким, яким ти є насправді, полюбити себе з усіма своїми перевагами і вадами, в решті-решт бути собою. Лише за такого ставлення до себе має сенс ця робота – інакше для чого вдосконалювати те, чого не любиш?   Любити себе – означає бути вимогливим до себе.

Лише любов до себе породжує упевненість у собі. „Упевненість у собі – основа для того, щоб радіти життю і мати силу діяти” – так казав Шіллер.

Гра „Відгадай, хто я”

Тренер проходить по колу і нашіптує кожному учаснику назву однієї з трьох тварин. Учасники на команду тренера мають продемонструвати рухи та звуки названої тварини і шукати собі подібних. Виграє та команда, учасники якої швидше об’єднаються за певними ознаками. Учасники команд відгадують назви тварин.

Заняття 2

Тема. Мій характер.

Мета: сприяти самопізнанню особливостей характеру, своїх сильних і слабких сторін, формувати уміння виробляти бажані риси характеру, враховувати бажання до самовдосконалення.

Вправа „Я – впевнена людина!”

Учас6ники групи діляться на чотири підгрупи за умовою: „Уявіть, що ви зайшли до магазину, де продають солодощі (звертаючись до перших трьох учасників зліва, запитуйте, що б вони купили?)”. Решта учасників повторює вибрані солодощі і групуються відповідно до запропонованого асортименту у підгрупи.

Кожна підгрупа має зобразити певне правило формування особистості на аркуші А4 у довільній формі (схемою, блок-схемою, опорним конспектом тощо).

Правило 1

Уранці докладіть максимум зусиль, щоб вийти з дому в найкращому вигляді. Упродовж дня намагайтеся заглянути в люстерко, щоб переконатися, що у вас привабливий вигляд. Перед сном потіштеся собою. Ви найкращі!

Правило 2

Не зациклюйтесь на своїх фізичних вадах. Вони є у всіх. Адже більшість оточення або їх не помічає, або не знають, що вони у вас є. що менше ви думаєте про них, то краще почуваєтеся.

Правило 3

Не будьте надто критичні до інших, якщо ви часто наголошуєте на вадах інших людей і така критичність стала для вас звичкою – її треба швидше позбутися. Отже, ви будете щоразу думати, що ваші одяг і вигляд – найкраща підстава для критики. Впевненості не додає.

Правило 4

Пам’ятайте, що людям понад усе подобаються слухачі. Вам не обов’язково промовляти багато дотепних реплік, щоб привернути до себе увагу та викликати прихильність. Слухайте уважно інших, вони поважатимуть вас. Говоріть переважно на тему, приємну для вашого співрозмовника, цікавтеся його справами та виявляйте щирий інтерес до його захоплень.

Після закінчення кожна підгрупа презентує своє напрацювання. Учасники обмінюються думками про те, наскільки ці правила притаманні для них.

Вправа „Сильні і слабкі сторони”

Усі учасники сідають у коло. Тренер роздає аркуші паперу і ручки. Учасник ділять аркуш вертикальною лінією навпіл і у лівій верхній частині ставлять знак „+”, а у правій –  „–”. Під знаком „+” перелічують риси особистості, яким вони  пишаються, те, що їм подобається в собі і що вони цінують у людях. Під знаком „-” зазначають те, що їм не подобається в собі і людях. Бажано, щоб записів у лівій та правій частинах було порівну.

Тоді всі зачитують свої записи вголос, обмінюються враженнями.

Запитання для обговорення:

ü  Які позитивні риси особистості учасників тобі сподобались?

ü  Чи є такі у тебе?

ü  Яких рис ти хотів би набути, а яких – позбутися?

Релаксація „мені приємно коли…”

Кожен учасник по черзі проговорює запропонований вислів „мені приємно, коли…” зі своїм закінченням. Можна урізноманітнити роботу, запропонувавши промовити декілька речень, змінюючи перше слово. Наприклад, „Удома мені приємно, коли…”, „У школі мені приємно, коли…”, „Взагалі в житті мені приємно, коли…”.

Заняття 3

Тема. Сила волі, і як я її виховую.

Мета: активізувати бажання учнів зробити внутрішній світ гармонійним, сприяти вихованню вольових рис для процесу самовдосконалення, показати шляхи формування вольових рис.

Гра „Ні-розмова”

 Учасники групи діляться на пари. Тренер пропонує самостійно поділитися у парах на „ні” і „так”. Партнерам слід вести активний діалог упродовж 1-2 хв дотримуючись у4мови: ті хто обрав „так”, весь час щось наполегливо пропонують, а ті, хто обрав „ні”, мають все заперечувати ввічливо, але впевнено. Група оцінює як парам вдалося дотриматись „Ні-розмови”.

Діагностика „Яка в мене воля?”

Дослідження можна проводити колективно та індивідуально. Учасникам групи роздають „Бланки запитань” і „Бланки відповідей”, зачитується інструкція: Дайте відповідь на запитання з максимальною об’єктивністю. Можливі три варіанти відповіді: „так”, „не знаю”, „ні”. Результати відповідей фіксуються у бланку відповідей, проставляючи у відповідній колонці знак „+”.

Бланк запитань

1.      Чи зможете ви закінчити розпочату роботу, якщо вона вам нецікава, незалежно від того, що час і обставини дають змогу відірватися, а відтак знову повернуться до неї?

2.      Чи переробите ви без особливих зусиль внутрішній опір, коли вам треба зробити щось неприємне (наприклад, піти на чергування у вихідний день)?

3.      Потрапивши в конфліктну ситуацію в школі або деінде, чи можете ви опанувати себе так, щоб тверезо оцінити ситуацію, з максимальною об’єктивністю?

4.      Якщо вам прописана дієта, чи зможете ви подолати всі кулінарні спокуси?

5.      Чи знайдете ви в собі сили, щоб уранці встати раніше, ніж зазвичай, як було заплановано з вечора?

6.      Чи залишаєтеся ви на місці пригоди, щоб дати свідчення?

7.      Чи швидко ви відповідаєте на листи?

8.      Якщо у вас викликає страх відвідування стоматолога, чи зможете ви без особливих зусиль перебороти це відчуття і не змінити свого рішення?

9.      Чи будете ви приймати неприємні ліки, які настійливо рекомендує вам лікар?

10.  Чи дотримаєте ви необдуманої обіцянки. Навіть якщо її виконання задасть вам чимало клопотів, інакше кажучи, ви – людина слова?

11.  Чи без вагань ви вирушаєте в поїздку до незнайомого міста?

12.  Чи дотримуєте ви розпорядку дня, час пробудження, прийому їжі, занять, прибирання та інших справ?

13.  Чи ставитеся ви осудливо до боржників?

14.  Найцікавіша телепередача не змусить вас відкласти виконання найбільш термінової і важливої робити. Чи так це?

15.  Чи зможете ви перервати сварку і замовкнути першим, якими б уразливими і несправедливими не здались вам слова протилежної сторони?

Бланк відповідей

№ з/п	Варіанти відповідей
	Так (2 б)	Не знаю (1 б)	Ні (о б)
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
∑

Обробка результатів

Підрахувати 6набрану кількість балів. За відповідь „так” – 2 бали, „не знаю” – 1 бал, „ні” – 0 балів.

Інтерпретація результатів

0-123 балів. Із силою волі у вас все гаразд. Ви просто робите те, що легше і цікавіше, навіть якщо це може зашкодити вам. До обов’язків ставитися абияк. Що часто призводить до різних неприємностей. Вашу позицію можна охарактеризувати відомим висловом „мені – що, більше всіх треба?”. Будь-яке прохання, будь-який обов’язок ви сприймаєте як фізичний біль. Річ тут не лише у слабкій волі, а й у егоїзмі.

13-21 бал. Сила волі у вас посередня. Якщо з’явиться перешкода, то почне діяти, щоб подолати її. Але якщо побачите обхідний шлях, одразу ж скористайтеся ним. Не перестарайтеся ,але цього слова дотримаєте. Неприємну роботу виконаєте, хоча й побурчите. Добровільно зайві обов’язки на себе не візьмете. Це інколи негативно відбивається на ставленні до вас друзів, характеризує вас не з кращого боку. Якщо хочете в житті досягти більшого, тренуйте волю.

22-30 балів. Із силою волі у вас все гаразд. На вас можна покластися - ви не підведете. Вас не лякають ані нові доручення, ані далекі поїздки, ані ті справи, які лякають інших. Але інколи ваша тверда і непримиренна позиція з непринципових питань докучає оточенню. Сила волі – це дуже добре, але треба мати ще й такі риси, як гнучкість, розуміння, доброта.

Вправа „Володій собою”

Обладнання. Плакати з висловами мудрих людей.

•  Велика воля – це не лише уміння чого –небудь побажати й досягти, а й уміння змусити себе відмовитися від чогось, коли це треба. (А. Макаренко).

• Наша совість – це сад ,а наша воля – це садівник. (Сенека).

•  Могутній дух рятує розслаблене тіло. (Гіпократ).

• Щоб виправдатися у власних очах, ми часто переконуємо себе, що не можемо досягти мети; насправді ми не безсилі, а безвільні. (Ф. Ларошфуко).

• Розчарування – властивість слабких. Не довіряйте розчарованим – вони майже завжди безсилі. (Г. Флобер).

• Нещастя буває пробним каменем характерів. (Оноре де Бальзак).

• Повчай себе сам, тоді ти навчишся чого – небудь у інших. (В. Гете).

• Мати тверду волю – не значить залишитися без серця. (Сабіт Муканов.)

     Шляхом „мозкового штурму” учасники групи складають список вольових рис людини. Серед перелічених можуть бути: рішучість, самостійність, самоволодіння, наполегливість, усвідомленість сенсу життя, непримиренність, цілеспрямованість тощо.

   Після того, як спільний список складений, кожен учасник обирає три риси, які притаманні для нього найбільше. Коментуючи свій вибір, учасники зазначають обрані риси у записаному фліпчарті списку. Насамкінець виділені риси ранжуються і встановлюється провідна риса, притаманна переважній кількості учасників. Після закінчення роботи кожен учасник упевнено промовляє вислів „я володів собою тому, що …” , додаючи свій варіант закінчення.

Заняття 4.

Тема. Любов до ближнього.

Мета: розкрити поняття любові, сприяти виявленню почуттів симпатії, любові до друзів, формувати уміння подобатися іншим, виробляти навички виявлення дружних почуттів, зацікавленості, поваги.

Бесіда про любов

   Упродовж багатьох віків письменники, поети, художники і пересічні особистості прагнули зрозуміти чарівний світ любові. Психологи, лікарі, педагоги намагаються із свого боку визначити, що таке любов. Але скільки б визначень не було, любов – це суто індивідуальне почуття, яке кожна людина переживає по – своєму.

Із розвитком особистості стрімко збагачується внутрішній світ людини, виникає бажання поділитися з кимось своїми відкриттями, думками, переживаннями, сумнівами, відчути спорідненість душ. Взаємопроникнення у внутрішній світ одне одного дає змогу розкрити й удосконалити себе. Глибина таких стосунків і визначає вічні поняття: кохання, закоханість, дружба.

Справжнє кохання – яскраве і незвичайне явище, передбачає глибоку повагу, почуття товариськості і відвертості, прагнення оберігати кохану людину. Це не жменька щастя, а всеосяжне почуття.

Не  завжди молодь здатна розібратися,  де межа між дружбою та любов’ю: інколи дружбу сприймають як кохання або навпаки. Нерідко дружба переростає у любов.  Не завжди дівчатка можуть відрізнити кохання від закоханості. Об’єктом закоханості може бути людина, яка володіє певними рисами та якостями. Тому часто-густо дівчатка закохуються у відомих  акторів, співаків, спортсменів або інших авторитетних для них осіб.

   Юнаки і дівчата переважно подумки створюють свій ідеал за часто зовнішніми ознаками і прагнуть зустріти образ, бодай навіть віддалено схожий на цей ідеал, щоб закохатися в нього.

  Кожна людина рано чи пізно закохується. Деякі невдовзі розчаровуються. Трапляється, що об’єкт закоханості виявляється не тим, а буває, що й самому забракло терпіння. Адже закохавшись, іноді багато що треба змінювати в собі, щоб виникла взаємоповага, взаєморозуміння і міцна любов.

  Отож якщо ти почнеш хвилюватися і твоє серце прискорено і радісно б’ється біля того, кого ти виокремиш серед інших, не поспішай з висновками про своє почуття. Життя ще тільки починається і попереду багато нового.

  Формула кохання проста: мені добре тому, що радісно тобі.

  Запитання для обговорення:

  • Любов  - це вибіркове почуття?

  • Якими саме почуттями відзначаються люди, котрі кохають?

  • Як ви розумієте поняття „любов до ближнього”?

Тест-вправа „Форми поведінки для виходу роздратування”

  Взаємини між людьми залежить від їх емоційності, вольових та розумових виявів. Що ближчі стосунки, то глибші почуття вони викликають. Усі люди з радістю і насолодою переживають виникнення позитивних почуттів. Та  у багатьох випадках не передбачувані дії та вчинки викликають саме негативні почуття.

  Розглянемо варіанти форм поведінки у разі виникнення негативних почуттів у двох випадках, коли ви:

 а) перебуваєте в дома;

 б) перебуваєте в школі;

 Позначте „+” варіант відповіді в анкетах за умови: знак „+” ставте у колонку 1, якщо ви це робите часто; знак „+” ставте у колонку 2 – якщо робите іноді; знак „+” ставте у колонку 3, якщо не робите ніколи.

Анкета А

№	Стереотипи поведінки	1	2	3
1	Вийти і гримнути дверима
2	Замовкнути і не обзиватися, доки не перепросять
3	Перейти на крик
4	Зробити щось на зло
5	Увімкнути голосно музику
6	Зробити щось неприємне
7	Поприбирати в кімнаті
8	Приготувати щось смачне
9	Зайнятись фізичною роботою
10	Почитати книжку

Анкета Б

№	Стереотипи  поведінки	1	2	3
1	Гримнути дверми так, щоб це почули
2	Дати волю почуттям у присутності друзів, старших
3	Сказати, що вони самі винні, і піти геть
4	Перевернути якийсь предмет
5	Штовхнути когось у коридорі
6	Вилаятись, щоб ніхто не почув
7	Вийти і погуляти на вулиці
8	Поспілкуватися з друзями, згадати щось приємне
9	Звернутись до психолога чи вчителя по допомогу
10	Наспівувати щось собі під ніс

Обробка результатів

  Підсумовувати пункти 1-5 і до результату додати суму за зворотнім рахунком пунктів 6-10. Тобто пункти 6-10 рахувати таким чином, щоб замість 3 балів рахувати 1, а замість 1-3, двійка є незамінною.

Інтерпретація результатів

До 14 балів – ваша поведінка може завдати вам клопоту. Ви часто конфліктуєте. У житті ви керуєтесь переважно емоціями. Вам треба спробувати зрозуміти ближніх і вчитися спрямовувати себе.

15-21 – ви прагнете знайти розумний вихід із ситуації, хоч це завжди вам вдається, ви схильні зважувати свої дії, але емоційна невпевненість вам інколи шкодить.

22-30 – ви стримана і вольова людина. У житті керуєтесь розумом. Вольові зусиля для вас не проблема.

Запитання для обговорення:

ü  Які форми прийнятої поведінки є болісним для оточення?

ü  Чи варто зважати на почуття у фруструючих ситуаціях?

Гра „Передай комплімент”

Комплімент – це приємне схвальне зауваження на чиюсь адресу, похвала. „Якщо одним словом ти можеш ощасливити людину, якою ж скотиною треба бути, щоб цього слова не сказати!” – зауважив один французький письменник у колі друзів (Томас Пейн). Різкувато, але правильно.

Візьмемо в руки м’ячика і кинемо т ому, кому ми приготували комплімент, приємне зауваження.

Про зовнішність: „Яке у тебе чудове волосся!”, „Твої очі блакитні, як небо”, „Мабуть, ти займаєшся спортом”… продовжуйте самі і знайдіть приємні вислови.

Про справи: „Мені дуже подобається, як ти співаєш”, „де ти навчилася так чудово танцювати (тощо)”.

Будьте щирі. Коли говорите компліменти, інакше вам не повірять. Брехливої похвали не кажіть.

Заняття 5

Тема. Дружба. Кого я називаю дуром.

Мета: розширити інформованість учнів про особливості між особистих стосунків; розкрити поняття „товариськість” і „дружба”; формувати вміння подобатися, співпереживати, проявляти живий інтерес до оточення; розвивати почуття взаємодопомоги і солідарності, поваги і довіри, доброзичливості і симпатії, вчити емоційного їх виразу.

Прислів’я:

ü  Розумний товариш – половина дороги  

ü  Не пізнавай товариша три дні – пізнавай три роки

ü  Справжні друзі пізнаються в біді

ü  Скажи мені хто твій друг, і я скажу ,хто ти.

ü   Рука друге не лише гладить, а й карає.

Цитати:

Якщо ви хочете мати ворогів, дайте друзям відчути вашу перевагу над ними, коли ж ви хочете мати друзів, дайте їм змогу відчути перевагу над вами. (Ларошфуко.)

Гра „Гаряче крісло”

Учасники сідають у коло. Посередині стоїть крісло, яке м називаємо „гарячим”. Один з учасників сідає на нього і називає ім’я того член групи, від кого він хотів би почути відповідь на запитання: „Як ти до мене ставишся?”. Той, до кого звернувся учасник з „гарячого крісла”, має дати йому відверту і правдиву відповідь. Учасник, що сидить на „гарячому кріслі”, звертається до трьох членів групи. Останній, до кого звернувся той, що сидить на „гарячому кріслі”, займає його місце, гра триває.

Вправа „Кого я називаю другом”

Потреба в дружбі існувала в усі часи і у всіх народів, існує ця потреба і зараз. У поняття „дружба” кожен вкладає свій зміст. З’ясуймо, що ж таке дружба. А що таке – товариськість.

(Діти дають визначення дружби і товариськості.)

дружба – це стосунки на ґрунті індивідуального вибору та особистої симпатії. Це насамперед духовна близькість, вона виражається у взаємоповазі, взаєморозумінні, взаємному довір’ї. 

 Товариськість – це стосунки на ґрунті належності до того самого колективу.

 Дуже часто товариські стосунки переростають у дружбу. (Співбесіда про товариські і дружні стосунки.)

  Чи зобов’язують дружні стосунки до дотримання якихось правил взаємності?

  Так! Існують неписані правила дружби. Розглянемо їх і з’ясуємо, яким важливим є їх дотримання:

- ділитися новинами про свої успіхи;

- добровільно допомагати у разі потреби і поводитися так, щоб другу було приємно у твоєму товаристві;

- бути впевненому у другові, довіряти йому;

- захищати друга за його відсутності;

- бути ввічливим до його друзів, поважити їх;

- не критикувати друга перед іншими;

- зберігати довірені таємниці.

Співбесіда за запитаннями:

- Скільки друзів може мати одна людина?(Як висновок – наявність спільних інтересів).

- Яким має бути друг?

 Після невеликого обговорення діти отримують завдання: написати коротку характеристику друга. Наприкінці – презентація напрацювань.

Гра „Я малюю дружбу”(груповий малюнок)

Група ділиться на три підгрупи за казкою „Троє поросят”(Ніф-Ніф, Наф-Наф, Нуф-Нуф).

Кожна підгрупа на ватмані малює малюнок з назвою „Дружба”. Після закінчення роботи учасники презентують малюнки і обґрунтовують свою думку. 

Заняття 6

Тема. Про повагу до себе й до інших.

Мета: формувати в учнів почуття власної гідності та поваги до людей, розкрити суть поняття самоповаги, самооцінки; надати змогу глибше пізнати се6е, розрити механізми формування   

„ Я- образу ”.

Вправа „Я тобі пробачаю”

Учасники групи стають у коло, по черзі пригадують образи, які будь-коли і будь-хто їм завдав (якщо таких немає, то вони їх придумують). Тренер вказує на одного з учасників групи і дає йому завдання: підійти по черзі до будь-яких трьох членів групи і пробачити їм за образи, почуті у групі (не можна, щоб учасник пробачив за образи, висловлені тим учасником, до якого він підійшов). Наступним гравцем стає останній, для кого підійшов попередній гравець.

Тренер наголошує, що учасники групи мають запам’ятовувати висловлювані у групі образи і вибачити не задумуючись, чи стосуються вони учасників групи.

Діагностика самооцінки (за метою Моріно)

Інструкція 1: прочитайте уважно всі слова(бланк 1), що характеризують риси особистості. Розгляньте ці риси з погляду соціальної значущості, бажаності і корисності. Оцініть кожне з них від 20 до 1 балів. 20 балів поставте у графі п бланку ліворуч від риси, яка, на вашу думку, є найбажанішою, найважливішою для людини; оцінку „1! – зліва від риси, яка найменш бажана, важлива для людини; оцінка від „2” до „19” розмістіть відповідно до вашого ставлення до решти рис. Пам’ятайте, що оцінки не мають повторюватись.

Виконавши перше завдання, загніть ліву частину бланка з оцінками таким чином, щоб їх не було видно.

Інструкція 2: у графі н праворуч від рис поставте 20 балів тій рисі, яка, на вашу думку, найбільш притаманна вам; оцінку 19 – риси, яка менш виражена тощо; нарешті 1 бал дістане та риса, яка найменш притаманна вам. Пам’ятайте, що оцінки не мають повторюватись.

Опрацювання отриманих даних. Визначення самооцінки:

1. Відігніть ліву частину бланка.

2. Починаючи з верхнього рядка від оцінки, що стоїть зліва, відніміть оцінку, що стоїть праворуч; результат запишіть у графу d (за модулем); піднесіть його до квадрата і запишіть у графі d².

3. Додайте усі значення, що стоять у графі d² ,запишіть внизу суму.

4. Помножте цю суму на 0,00075.

5. Відніміть від одиниці отриманий результат.

Анкета
п	Риси особистості	N	d	d 2
	Ввічливість
	Принциповість
	Самокритичність
	Працелюбність
	Акуратність
	Зло втішність
	Агресивність
	Ініціативність
	Цілеспрямованість
	Доброзичливість
	Байдужість
	Дружелюбність
	Сміливість
	Правдивість
	Комунікативність
	Старанність
	Безпринципність
	Воля
	Лінощі

R=1- 0,00075* E d²

Ви дістали коефіцієнт рангової кореляції, який може набувати значення від +1 до -1. щоближче коефіцієнт рангової кореляції до +1, вища самооцінка особистості.

Тренер після закінчення роботи обговорює вплив самооцінки на формування особистості, розкриває механізм формування адекватної самооцінки.

Гра „Поважний стільчик”

Учасники групи сидять на стільчиках по колу. Посередині стоїть порожній стілець, який умовно називається „поважним стільчиком”. Завдання учасникам групи: сідаючи на стілець, зобразити самоповагу, гідність і з упевненістю охарактеризуйте себе з позитивного боку (сказати кілька слів про себе).

Тренер дає змогу усім учасникам посидіти на „поважному стільчику”.

Заняття 7

Тема. Життєві цінності.

Мета: показати багатогранність сприйняття різними людьми одних і тих самих речей, сприяти виробленню в них особистих поглядів та співвідношення цих поглядів із загальноприйнятими життєвими цінностями.

Діагностика ціннісних орієнтацій

Інструкція: уважно прочитайте прислів’я. поставте знак „+”, якщо ви згодні з цим прислів’ям і знак „-„ , якщо не погоджуєтесь з ним.

1. Гусак свині не товариш.
2. Правда кривду переважить.
3. З вовками жити – по-вовчи жити.
4. Яблуко від яблуні недалеко падає.
5. Двоє собак кусаються, третя не втручається.
6. Робота не вовк, у ліс не втече.
7. Учись за молоду – на старість як знайдеш.
8. Де рідний край, там і рай.
9. Дружба дружбою, а служба службою.
10. Правда у вогні не горить і у воді не тоне.
11. З ким поведешся – того й наберешся.
12. Яка хата – такий син, який батько – такий син.
13. Моя хата скраю – нічого не знаю.
14. Не робити можна жити, а не жерти можна вмерти.
15. І сила перед розумом никне.
16. Кожна травичка на своєму корені росте.
17. Живімо, як брати, а торгуймося, як жиди.
18. Правда добре, а щастя краще.
19. Який кущ, така й хворостина, які батьки – така і дитина.
20. Своя сорочка ближча до тіла.
21. Хто рано встає – тому й Бог дає.
22. Дурні лише в казці щасливі.
23. У чужій стороні й весна негарна.
24. Грошей мало – не біда, як є друзів череда.
25. Стид не дим, очі не виїсть.
26. Щоб жити в красі – роби як усі.
27. Не моє просо, не мої горобці, не буду відганяти.
28. Хто багато робить – той багато має.
29. Два хитрих мудрого не переважать.
30. Рідна земля і у жмені мила.
31. Сам пропадай, а друга виручай.
32. Де гроші промовляють, там правда мовчить.
33. Краще сіра овечка у стаді, ніж біла ворона у гурті.
34. Яка гребля – такий млин, який батько – такий син.
35. Берись дружно, не буде сутужно.
36. Без діла день роком стає.
37. Сила є – розуму не треба.
38. Людина без вітчизни, як соловей без пісні.
39. Радість розділена з другом – подвійна радість, горе розділене з другом, наполовину горе.
40. Хто бреше – тому легше, хто правдує – той бідує.
41. Одна головешка в печі гасне, а дві і в полі горять.
42. Під лежачий камінь вода не тече.
43. Золото без розуму – болото.
44. На чужині, як у домовині.
45. Дерево міцне корінням, а людина – друзями.
46. Хто чисте сумління має, той спокійно спати лягає.
47. Всі – за одного і один – за всіх.
48. Без трудів не їстимеш і пирогів.
49. Розум за гроші не купиш.
50. У гостях добре, а вдома краще.
51. Брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся.
52. Тяжко тому жити, хто не хоче робити.
53. Пташка красна пір’ям, а людина своїм знанням.
54. За рідний край життя віддай.

Діагностовані напрями:

1.      Ставлення до дружби: 1, 9, 17, 24, 31, 39, 45.

2.      Ставлення до правди: 2, 10, 18, 25, 32, 40, 51, 46.

3.      Егоїзм чи альтруїзм: 5, 13, 20, 27, 35, 41, 47.

4.      Наслідування батьків: 4, 12, 19. 34.

5.      Поведінку диктує:

а) особистість: 3, 11, 26, 33 (по „-„);

б) оточення: 3, 11, 26, 33 („+”);

            6.   Ставлення до роботи: 6, 14, 21, 28, 36, 42, 48, 52.

            7.   Патріотизм: 8, 16, 23, 30, 38, 44, 50, 54.

            8.  Ставлення до навчання: 7, 15, 22, 29, 37, 43, 49, 53.

Опрацювання

Напрям 1: питання: 1, 9, 17, - по „-„; 24, 31, 39, 45 – по „+„.

Напрям 2: питання: 2, 10, 46, - по „+„; 18, 25, 32, 40, 51 –  по „-„.

Напрям 3: питання: 5, 12, 20, 27 – по „+„ егоїзм; 35, 41, 47 – по „+” альтруїзм.

Напрям 4: питання: 4, 12, 19, 34 – по „+”.

Напрям 5: питання: 6, 14 – по „-„; 21, 28, 36, 42, 48, 52 – по „+”

Напрям 6: питання: всі по „+”.

Напрям 7: питання: всі „+”.

Напрям 8: питання: 37 – по „-„, решта по „+”.

За кожне запитання, відповідь за яке збігається з ключем, нараховується 1 бал.

Кількість балів сумують за напрямками і знаходять його вираження у відсотках.

На основі відсоткових даних проводиться аналіз ціннісних орієнтацій за визначеними напрямками.

Бесіда за запитаннями:

ü  На підставі чого людина визначає цінність речей?

ü  Які цінності є загальнолюдськими?

ü  Що ви вважаєте найціннішим у своєму житті?

Дискусія „ Як я розумію щастя”

Запитання для дискусії:

1. „ Здоровий жебрак щасливіший аніж здоровий король!”

2. Багаті люди – щасливі!

3. не в грошах щастя.

4. щастя – це коли ти досяг визнання у суспільстві, кар’єри.

5. щастя однієї людини не може заподіяти шкоди іншим людям.

6. чи можна побудувати своє щастя на нещасті іншого?

Заняття 8

Тема: шкідливі звички.

Мета. Активізувати відчуття небезпеки від шкідливих звичок; визначити, що власна поведінка і спосіб життя є найважливішими факторами, які впливають на здоров’я людини.

Вправа „ Лінія здоров’я „

Кожен учасник групи отримує бланк „ Лінії здоров’я”. у ньому відображено стовпчики – виміри позначені літерами, що означають:

Р – режим дня (дотримання режиму дня);

Ф – фізкультура і спорт (заняття спортом, зокрема зарядко

Х – харчування (його калорійність та режимність прийому їжі);

С – сон (повноцінність, тривалість);

Е – емоційність життя (стрес, хвилювання, яскравість і виражання емоцій);

ФН – фізичні навантаження (їх нормованість);

Т – відсутність тютюнокуріння;

А – відсутність вживання алкоголю;

П – відсутність інших поганих звичок.

Р                 Ф                 Х                  С                Е                 ФН               Т                  А                П

Інстукція. Кожен стовпчик таблиці містить стовідсоткову шкалу. Позначте на цій шкалі ваше ставлення до обумовлених факторів згідно з позначками відповідним чином. Умовно взявши початок стовпчика за 0, а його кінець – за 100%

З’єднайте позначки і зверніть увагу на лінію, яка утворилася: наскільки вона пряма, про що це свідчить?

Дискусія „Що шкодить моєму здоров’ю”

Учасники, сидячи у колі, висловлюють свої думки з приводу незалежних від них причин, які загрожують їхньому здоров’ю.

Приклади

• Ви перебуваєте в приміщенні, де хтось курить.

• За святковим столом дорослі запропонували вам спробувати алкоголь.

• На дискотеці прийнять трішки бути „під кайфом”.

• Ваші батьки дістають для вас довідку про звільнення від фізкультури.

Релаксація „Я спокійний”

Учасники зручно вмощуються на стільчиках. Під легку музику подумки повторюють упродовж 5 хв. вислови „Я спокійний!”, „Я урівноважений!” тощо.

ЗАНЯТТЯ 9

Тема. Правда і правдивість.

Мета: розкрити суть поняття „правда” і „правдивість”, сприяти виробленню правильного розуміння умовності людського спілкування, схиляти до правдивості у стосунках і формувати почуття гідності.

Бесіда про правду

У кожному суспільстві чинні норми, які регулюють взаємини між людьми відповідно до їх спільних інтересів. Як правило, всі ці норми спрямовували дії людей на те, щоб вони не завдавали шкоди іншим людям, ставилися з любов’ю і повагою до близьких, не були злостивими, дбали не лише про себе, а й про інших.

Людину завжди прикрашала правдивість  її проступків, чесність у взаєминах з людьми.

Персонаж одного гумористичного оповідання прагнув говорити завжди правду. І от коли він був свідком лицемірства, то вважав своїм обов’язком втрутитися і сказати правду: „Не вірте їм, Юлія Іванівно, коли вони кажуть, що у вас чудовий вигляд. Вони вас обманюють, у вас жахливий вигляд”. Ефект від таких правдивих слів неважко уявити. У людських взаєминах не можна змішувати правду і „відповідність дійсності”. „ Ти мені не подобаєшся”, - може почути людина під час суперечки. І справді, у якусь мить навіть люблячі людині (від образи чи то миттєвого розчарування) може видатися, що вона не кохає, що почуття втрачені. Подібні освідчення можуть завдати неабиякої шкоди взаєминам. Адже під впливом негативних емоцій – гніву, образи, ненависті – не можна оцінити стійких почуттів. Емоційність минає, а глибокі почуття залишаються, але як про це потім можна сказати і чи повірять вам після таких необдуманих зізнань.

Запитання для обговорення:

ü  Чи доводилося вам говорити неправду?

ü  Чи визнаєте ви, що можна сказати неправду заради блага?

Гра „Дилема в’язня”

Перед початком гри учасники об’єднуються у пари і сідають один навпроти одного. Спілкуватись їм не дозволяється.

Тренер повідомляє їм умови гри: вас підозрюють у спільному злочині. Ви перебуваєте в сусідніх камерах. У кожного з вас є нагода повідомити про скоєння вчинку, з надією дістати якомога м’якше покарання. Якщо хтось із вас не повідомить про скоєне, то ви обоє отримаєте незначне покарання; якщо один чистосердечно зізнається про скоєне, а другий мовчить, то першого відпустять на волю, а другого біде засуджено повною мірою. Якщо ви обоє повідомите про скоєне, то покарання буде більшим, ніж у разі мовчання. Слід зробити вибір: як діяти?

Відповідаючи на запитання, ви можете керуватися такою матрицею:

Ваш вибір	Вибір вашого партнера
	мовчати	розповісти
Мовчати	+3, +3	-1, +5
Розповісти	+5, -1	+1, +1

Зробіть свій вибір не спілкуючись одне з одним. Для цього на аркуші паперу напишіть лише одне слово „мовчати” або „розповісти”. Якщо ви обрали слово „мовчати” і ваш партнер теж, то ви обидва дістаєте по +3. але якщо ви написали „мовчати”, а ваш партнер вирішив усе розповісти, то ви маєте -1, а він - +5. якщо ви і ваш партнер вирішили розповісти, то ви обидва отримаєте по +1. а якщо він мовчатиме, то ви дістанете максимально можливий бал +5, а він лише -1. отже, приймайте рішення. Після оголошення набраних балів гра може тривати між парами. Ця гра дає змогу учасникам ще раз переконатись у своєму умінні розуміти людей.

Релаксація „ Я – хороша людина”. ( Аналогічно до вправи у занятті 8.)

Заняття 10

Тема. Закон і ми.

Мета: допомогти підліткам у розв’язання їх правових проблем, сприяти усвідомленню прав і обов’язків, розмежуванню законності та правопорушності дій та вчинків, виробляти уміння приймати правильні рішення у складних ситуаціях.

Вправа „ Дрібні порушення в малюнках”

Учасники групи об’єднуються у чотири підгрупи. Кожна підгрупа отримує завдання проілюструвати найтиповіші порушення загальноприйнятих норм шкільного життя учнями гімназії. До уваги можна брати підсумкові звіти чергових по школі (на шкільних лінійках).

Завершивши роботу, кожна група презентує свій „проект типових порушень”. Після презентації учасникам підгруп слід внести поправки у свої малюнки, щоб запобігти цим порушенням.

Обговорення внесених поправок, дискусія з приводу їх впливовості, закономірності та ефективності.

Інформаційне повідомлення „Що треба знати про право і закон”

Твоя мета – знайти і визначити своє місце в суспільстві. Суспільство – це складний механізм, який створився, функціонує і розвивається за певними законами, у рамках певних правил. Ти – частинка суспільства, і яким гармонійним буде ваше співіснування, залежить переважно від тебе як особистості. Життя людини в суспільстві відбувається в межах правових та соціальних норм. Людина від народження наділена правами, а згодом вона набуває здатності мати обов’язки і нести відповідальність за свої дії.

Поруч з тобою живуть люди, які теж мають аналогічні права, тому реалізувати їх, не порушуючи при цьому прав та інтересів інших – це справжнє мистецтво. Досягти такого балансу можна не тільки завдяки високій правовій свідомості, а насамперед коли ти в своїх діях керуєшся совістю, порядністю, людяністю, чесністю, повагою до оточення. Народна мудрість каже: „Якого ставлення бажаєш до себе – так стався до інших”, „Що посієш – те й пожнеш”, „Людина – коваль свого щастя”.

Найважливіші для людини і суспільства відносини упорядковані нормами права, тобто нормами, визначеними в законах, і кожна людина перебуває під їх впливом.

Запам’ятай! Нормативно-правові акти створюються не для юристів, а для всіх нас. Тому не бійся звертатися до них. Незнання законів не знімає відповідальності. Твоє життя – в твоїх руках!

Гра „Усмішка по колу”

 Підлітки стають у коло, беруться за руки і передають усмішку по колу: кожен учасник повертається до свого сусіда праворуч чи ліворуч і, побажавши йому щось приємне, посміхається, так само робить і наступний учасник.

Обмін враженнями від занять, пропонується відповісти на запитання:

ü  Яких знань ви набули?

ü  Чи потрібні ці знання людині в повсякденному житття

Список використаної літератури

1. Арцишевський Р.А. Людина і суспільство. – К. ,  1997.

2. Альманах психологических тестов. Рисуночные тесты. – М.: КСП, 1997.

3. Игры – обучение, тренинг,досун.../ Под ред. В. В. Петрусинского. – М.: Новая школа, 1994  

Тренінг спілкування для учнів 4-6-х класів

Програма включає 15 занять по дві години на кожне. Черговість розташування ігор обрана так, щоб сприяти зростанню довірливості та відвертості групового спілкування. У програмі описані правила усіх ігор, за винятком рольової творчої гри (РТГ), оскільки при проведенні такої гри у кожному окремому випадку власне ведучий вигадує сюжет і ролі залежно від тих завдань, які він має намір вирішити за допомогою цієї гри. Творчій рольовій грі у пропонованому циклі присвячені заняття №8-10,12.

Загальна мета занять: розвивати в учасників Т-групи асоціативне мислення і фантазію, вміння співпрацювати, надавати один одному емоційну підтримку, зафіксувати у свідомості присутніх форми шанобливого ставлення до людини.

Заняття 1Мета: сприяти створенню ігрової атмосфери на заняттях, покласти початок діагностичному етапу у груповому процесі.
Метод: використання гри «ОПОВІДАЧ, ЩО ЗАПЛУТАВСЯ».
Хід гри. Суть гри полягає в тому, що один із учасників промовляє вголос ряд вільних асоціацій, а потім хтось інший «розплутує» розповідь, тобто повторює той самий ряд асоціацій у зворотному порядку.
Усі гравці сідають у коло. Першим оповідачем є тренер (щоб дітям одразу було зрозуміло, що він від них вимагає). Наприклад, він може почати так:Одного разу я зустрів свого старого знайомого. Ми зайшли у кафе випити по склянці соку. Узагалі-то мені більше подобається молоко. Моя бабуся мала корову. Якби ви знали, як цікаво спостерігати за цією твариною. А ще у бабусі був пес. Я брав його до лісу, якщо йшов по гриби. Він полюбляв ласувати суницями. Чи знаєте ви, що суниці можуть вилікувати від сорока хвороб?...Буде краще, коли тренер не має готового оповідання, а експромтом повідомляє ті асоціації, які виникнуть у нього під час заняття. Адже завдання тренера – продемонструвати дітям приклад вільної імпровізації.Закінчивши свою розповідь, він пропонує комусь з гравців її «розплутати». Той самий гравець, «розплутавши» розповідь тренера, може «заплутати» її по-новому. Коли він вирішить, що зробив це достатньою мірою, він пропонує «розплутати» вже власну розповідь іншому гравцеві. Усі гравці мають слухати уважно, оскільки ніхто не знає, хто саме буде наступним ведучим. Тренер може зупинити гру, якщо помітить, що інтерес та уважність дітей помітно знизилася.Вправи «заплутування», а тим більше «розплутування» дуже корисні, оскільки активізують цілий ряд психічних процесів – оперативну пам'ять, логічне мислення, уяву.Ця гра – перше джерело інформації про членів Т-групи. Зазвичай у їхніх розповідях тим чи іншим чином відбиваються захоплення, соціальні установки, риси характеру учнів.


Заняття 2Мета: показати учасникам групи, що кожна людина – індивідуальність; покласти початок діагностичному етапу у груповому процесі.
Метод: використання ігор «Асоціація», «Зобрази проблему».
«АСОЦІАЦІЯ»Хід гри. Учні сідають у коло. Кожний по черзі, починаючи зліва від ведучого, сідає всередину до кола й повертається обличчям спочатку до одного гравця, потім до його сусіда і т. д. Той, до кого він повернувся черговий раз, повідомляє про асоціації, які в нього виникли на даний момент. Один каже: «Ти нагадуєш мені Вінні-Пуха. Ти такий самий товстенький». Другий каже: «Ти схожий на велику теплу ковдру, тому що від тебе йде тепло».Той, хто сидить у центрі кола, вислуховуючи такі висловлювання, починає переосмислювати власне «Я», власні уявлення про ставлення до себе однокласників, про свій авторитет серед них тощо.Після того як усі учасники гри вислухали асоціації товаришів, відбувається обговорення, під час якого кожний ділиться враженнями від свого перебування в центрі кола. Той, хто сидить у центрі кола, дуже хвилюється, але вислуховує важливу для себе інформацію мовчки. Тепер можна розповісти про свої переживання, поділитися із членами групи заповітним, бути вислуханим та сподіватися на те, що його зрозуміють. Усе це сприяє пізнанню та об’єктивній оцінці власного «Я».«ЗОБРАЗИ ПРОБЛЕМУ»Хід гри. Діти сідають у коло. Гравець, що сидить зліва від тренера, зображає без слів, тільки рухами й мімікою, власну проблему. Решта, спостерігаючи за ним, висловлюють свої припущення щодо проблеми, переданої за допомогою мімічних рухів. Останнім виступає той, хто зображував проблему. Він розповідає про те, що прагнув зобразити, але при цьому уникає оцінювати думки товаришів, що висловлювали власні припущення. Гра повторюється стільки разів, скільки учнів у ній беруть участь. Наприкінці проводять обговорення.
Мета гри – покласти початок відвертій розмові про особисті проблеми кожного. За правилами гри, учасник на свій смак обирає особисту проблему для обговорення, й сам визначає, наскільки може «розкритися» перед групою. Зазвичай молодші підлітки пропонують для обговорення в групі проблеми, пов’язані із навчанням та шкільним життям.

Заняття 3Мета: непрямим шляхом, через реалізацію ігрового завдання, виявити актуальні проблеми Т-групи.
Метод: використання ігор «Що тобі каже лялька?» й «Заборонений плід».
«ЩО ТОБІ КАЖЕ ЛЯЛЬКА?»Тренер приносить на заняття ляльку. Він каже:До нас завітала дуже мудра пані. (Звертається до учня, що сидить зліва від нього). Візьми її так, щоб вона дивилася на тебе. Що вона тобі каже?Учасник, до якого звертається тренер, має відповісти на запитання прямою мовою. (Наприклад, хлопчик на ім’я Мишко вклав в уста «пані» таку фразу: «Мишко, Мишко, поводься добре». Після того як усі дадуть відповідь на запитання тренера, проводиться обговорення.Установка, задана тренером, на мудрість і принциповість «пані» сприяє тому, що кожен учасник гри вкладає в уста «пані» фразу, яка пов’язана з його особистою актуальною проблемою. Коли гравець відчуває на собі мудрий погляд «пані», йому складно уникнути того, щоб не згадати щось дуже важливе для себе, а тим більше приховати це. Зазвичай діти вкладають вуста «пані» те, що їх турбує найбільше.Доречним є запитання: чи будь-яка лялька придатна для використання у грі? Адже доволі важко знайти ляльку, яка  асоціювалася б з образом мудрої пані. Досвід показує, що для гри придатна будь-яка лялька. Це пояснюється тим, що діти готові сприйняти ігрову ситуацію, їм притаманно домальовувати відсутні деталі за допомогою уяви.От що «сказала пані» іншим гравцям «Ти надто довірлива, Таню»; «Ти, Руслане, будеш лікарем»; «Тобі, Тарасе, час виправляти трійки з математики» тощоЗ допомогою цієї ігрової ситуації із підсвідомості гравців витягується актуальна для кожного з них проблема, пов’язана зазвичай з усвідомленням певної власної влади.
«ЗАБОРОНЕНИЙ ПЛІД»Хід гри. У центрі кола на стілець кладуть предмет, зазвичай це аркуш паперу. Тренер звертається до групі зі словами: «Діти,уявіть собі, що на стільці лежить щось дуже бажане, але заборонене. Зараз кожен із вас за допомогою пантоміми, без слів, покаже, як він вчинив би по відношенню до цього предмета».
Аркуш паперу, що лежить на стільці, символізує для кожного з учасників гри щось своє. Один уявив собі, що він нещодавно хворів на ангіну, йде в літку по вулиці, спекотно, всі поруч ласують морозивом – і шоколадним, і у вафельках. Другий уявив собі персики, оксамитові, рожеві, здається, що сік от-от плюється з них. Але, на жаль, вони ростуть у чужому садку. А третій намалював таку картину: він ішов вулицею і побачив гаманця, що лежав під ногами; підняв його ізнайшов у ньому гроші. Що робити? Можна на ці гроші сходити у кіно, покататися на каруселі, купити морозиво й пепсі-колу. Проте з’являється думка: «А якщо ці гроші належать пенсіонерові або ж матері багатьох дітей? Втрата цих грошей для них означає втрату найнеобхіднішого – хліба, молока…»Спочатку всі учасники виконують завдання тренера, тобто за допомогою пантоміми показують свої дії щодо «забороненого плоду». Наприклад одна дівчинка помацала аркуш паперу, вдарила себе по руці й відвернулася. Цим вона показала, що має намір утриматися від привласнення чужої речі. З пантоміми іншої дівчинки стало зрозуміло, що вона спочатку запитає всіх навколо, чи потрібна їм ця річ, а тоді, якщо вона переконається, що не потрібна візьме її собі. Один з хлопчиків показав, що потайки візьме собі уявну річ.Потім кожний розкриває свою таємницю – розказує, що він конкретно уявляв, та що зображав своїми рухами. Гра поступово переходить у загальну розмову, під час якої діти діляться власними враженнями й думками щодо того, як іноді буває складно примусити себе вчинити добре. Спостережливому тренерові гра дає багато інформації про гравців. Дітям вона допомагає замислитися над власними вчинками.


Заняття 4Мета: підкреслити для групи значущість окремої особистості, сприяти виробленню в учасників групи комунікативних навичок психодіагностичного характеру.
Метод: використання гри «РОЗБИРАННЯ»
Хід гри. За допомогою лічилки або жереба обирається перший об’єкт для характеристики. Решту гравців розбивають на дві команди, перша з яких розказує про позитивні риси характеру вибраного учня та його добрі вчинки, друга – про вади характеру та його негативні вчинки. Команди роблять свої заяви по черзі 4-5 разів.
Після цього слово надають вибраному учневі. Він мовчки слухає й схвальні, і негативні висловлювання щодо себе, а потім може поділитися власними переживаннями, сказати, з чим він згодний, а з чим – ні.Гра буде кориснішою, якщо тренер скористається маленькою педагогічною хитрістю. До початку гри він уже приблизно знає про взаємини між учасниками групи. Краще, якщо друзі того, кого характеризують, будуть висловлювати критичні зауваження, а компліменти доручити його опонентам. Незважаючи на те, що тому, кого характеризують, доводиться вислуховувати не дуже втішні зауваження, зазвичай усі без винятку діти прагнуть побувати у цій ролі. Кожен бажає використати можливість побувати у центрі уваги групи, стати центром небайдужої розмови, доброзичливого аналізу рис характеру, відчути, що його особисті проблеми цікаві ще для когось.Якщо на занятті присутні 7-9 учнів, то можна характеризувати кожного протягом одного заняття, якщо ж 10-15 учнів, то гру розбивають на два етапи.


Заняття 5Мета: дати можливість членам групи нестандартно і творчо виразити власне ставлення один до одного.
Метод: використання гри «ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ»
Хід гри. Усім членам групи дають завдання додому – написати невеличкий твір одне про одного у фантастичній манері або у формі казки. На наступному занятті кожен читає власний твір, решта намагаються вгадати, про кого цей твір.
Ця гра сприяє розвиткові у дітей психологічної спостережливості. Щоб написати такий твір, дитина має вміти скласти характеристику людини, добре виокремлювати її індивідуальні особливості. Ці вміння й перевіряються на заняттях під час читання творів. «Влучність визначається за тим, наскільки швидко група упізнає героя твору. Тут уже обговорюється його художні особливості та психологічна достовірність.Може трапитися так, що п’ять творів із дев’яти присвячені одній і тій самій людині. Слід обговорити з дітьми цю ситуацію, з’ясувати, що цікавить авторів у характері героя. Гра може перейти в дискусію на тему: «Що означає бути цікавою людиною?». Винагородою авторові найбільш вдалого твору може бути призначення його ведучим наступної гри.

Заняття 6Мета: формування шляхом створення довірливої атмосфери комунікативних умінь у членів групи.
Метод: використання ігор «МОВЧАНКА» й «ВЕЛИКА РОЗМОВА»
На початку заняття оголошують гру «Мовчанка». Тренер запрошує всіх піти на двір. Група мовчки прогулюється шкільним подвір’ям. Найкраще, якщо тренер знайде можливість, гуляючи подвір’ям, спонукати групу подолати якомога більше перешкод, що зазвичай супроводжується спілкуванням. Такою прогулянкою може бути, наприклад, переміщення спортмайданчиком або ж військовим містечком. Після короткої мандрівки група повертається у приміщення. Гра «Мовчанка» закінчується і починається гра «Велика розмова».Хід гри. Дітям не повідомлять, що зараз відбудеться «Велика розмова». Повернувшись з прогулянки, під час якої необхідно було мовчати, й, отримавши дозвіл розмовляти, діти особливо гостро відчувають потребу у спілкуванні. Адже під час прогулянки у них накопичується багато вражень. Зараз вони готові до «Великої розмови». Виникає ситуація, подібна до тієї, яка буває в таборі відпочинку тихого літнього вечора. Перед відбоєм діти сидять на лаві зі своїм вожатим: починаються розмова, теми змінюють одна одну. Панує тепла дружня атмосфера. У всіх співрозмовників зміцнюється почуття довіри до товаришів, виникають дружні почуття.
До завдання тренера входить забезпечити можливість висловитися усім бажаючим, ненав’язливо підказати нову тему для розмови, якщо запас тематики вичерпується. Зазвичай діти розповідають про кумедні випадки на уроках, про улюблених тварин, фантазують про космос тощо.


Заняття 7Мета: навчити учасників групи діагностувати свій характер.
Метод: використання гри «ПРИГНОБЛЕНИЙ».
Хід гри. За допомогою жереба або лічилки обирають «пригнобленого», який виходить за двері. Решта гравців висловлюють причини, за якими можна «пригнобити» того, хто вийшов за двері, а тренер записує ці вислови. Коли їх накопичується 6-10 запрошують «пригнобленого». Йому пропонують вгадати не менше трьох причин із списку. Після того як він вгадає причини, його знов приймають у групу, а список, який був складений за його відсутності, тренер ховає. Більше його не використовують.
Може виникнути запитання: чому записують 6-10 причин, а вгадують тільки три? «Запасні» причини пишуть для того, щоб полегшити «пригнобленому» завдання «влучання» у список. Зазвичай усі учасники групи прагнуть побувати у ролі «пригнобленого». Адже всім цікаво дізнатися, які якості його характеру приймаються як вади. Для багатьох дітей виявляється зовсім не просто відповісти на запитання: «За що мене можна пригнобити?». Багато з них навіть не припускають думки про існування власних вад. Наприклад, одній з учасниць гри сказали, що вона хвалько, не виконує обіцянок, дуже самолюбна, спізнюється на уроки, образлива, вперта. Дівчинці коштувало багато зусиль вибрати з характеристик три, що стосуються її. Зате такі зусилля не марні – в душі підлітка починається внутрішня робота для викорінення цих вад. Однак спостерігається і протилежна картина. Гравець охоче називає власні вади, а потім нічого не робить для їх викорінення.

Заняття 8Мета: формувати комунікативні вміння й навички, показати непривабливість деяких форм спілкування, що спостерігається в підлітковому середовищі.
Метод: використовується гра «ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ»
Ця гра є різновидом рольової творчої гри. Тут ми лише покажемо її сюжет і ролі. Як видно з назви гри, члени групи малюють у власній уяві картину прийому гостей на святкуванні дня народження.Хід гри. Перед початком гри тренер вручає кожному учасникові квиток, у якому вказано, як себе поводити в цій грі. Зміст квитка зберігається в таємниці до кінця гри, й лише потім, під час обговорення, можна признатися, що кому було задано виконувати.
Завдання на квитках:·                   Іменинник – старається розважати гостей загальною бесідою.
·                   Всезнайко – старається «влізти» в усі розмови.
·                   Сперечальник – з усіма дискутує.
·                   Миротворець – намагається погасити конфлікти.
·                   Людина, що всім та всіма не задоволена.
·                   Тамада – помічник іменинника.
·                   Оригінал – намагається будь-яку бесіду повернути в інше русло.
·                   Нетактовна людина, тобто така, у якої відсутнє почуття такту, пристойності; відсутня чуйність.
Мета гри – показати підліткам, що правила хорошого тону – не така вже марна річ, як їм іноді здається.Запропоновані ролі бажано розподілити так, щоб кожна людина грала майже себе. Не виключено, що при розподілі вище вказаних ролей імпровізований день народження буде затьмарений конфліктом. Не біда. Аналіз такого конфлікту під час обговорення сприятиме утвердженню соціально ухвалених форм поведінки. Ніхто не постраждає від цього конфлікту, оскільки кожен виконавець лише виконував завдання, яке отримав на картці. Змодельована у такий спосіб ситуація буде достатньо реалістичною, й на основі її аналізу можна буде робити конкретні висновки.

Заняття 9Мета: розвивати в учасників Т-групи вміння співпрацювати, надавати один одному емоційну підтримку.
Метод: використання рольової творчої гри.

Заняття 10Мета: формування вміння співпереживати, надавати емоційну підтримку; зафіксувати у свідомості учнів форми ввічливого ставлення до людини.
Метод: використання рольової гри.

Заняття 11Мета: утвердити в очах групи значущість окремої особистості; сприяти виконанню діагностичного завдання учасниками групи.
Метод: використання гри «ДУМКА»
Хід гри. Одному з гравців пропонують вийти за двері, а решті – висловити свої думки про того, хто вийшов, і записати їх на аркуші паперу. Потім запрошують того, хто за дверима, вручають йому список думок про нього для того, щоб він прочитав їх у голос і вгадав, кому яка думка належить.
За своїм призначенням гра схожа на «Пригнобленого» та «Асоціацію». Однак проводиться вона ближче до завершення циклу занять, коли учасники Т-групи вже не погано знайомі. Тому список, який отримує кожен із учнів від своїх товаришів, містить точніші оцінки, глибші судження членів групи одне про одного. Це спонукає до більш серйозних висновків про себе та свій характер. Зазвичай наприкінці цієї гри, коли вже більшість учасників отримали свій список, можна спостерігати таку картину : діти притихли, деякі зосереджено вивчають списки, інші обмірковують те, що прочитали.

Заняття 12Мета: розвивати в учасників Т-групи творчі здібності, вміння співпрацювати, надавати одне одному емоційну підтримку.
Метод: використання рольової творчої гри.


Заняття 13Мета: формувати вміння знаходити правильний тон спілкування з людьми.
Метод: використання гри «ПОДАРУЙ КВІТКУ»
Хід гри. Одному з учасників гри дають квітку. Власник квітки може подарувати її тому, кому бажає. Решта дітей намагаються отримати цю квітку, по черзі звертаючись до власника з відповідним проханням. Кожен учасник гри може висловити тільки одне прохання. Власник вислуховує всі прохання, а тоді робить свій вибір і віддає квітку.
Після того як квітка знайде нового власника, проводять обговорення. Той, хто віддав квітку, пояснює свій вибір, говорить, чим саме його зворушило, підкупило, це прохання. Якщо комусь із дітей також захочеться побути у ролі власника, то він має придумати сюжет, аналогічний попередньому, і почати гру.За допомогою цієї гри діти мають можливість випробувати різні форми поведінки, можуть перевірити, які з них сприяють досягненню бажаного результату, а які – ні.Тут може виникнути побоювання, що ця гра вчить маніпулюванню людьми. Однак практика показує, що такі побоювання не обґрунтовані. Діти надають перевагу проханням щирим, аргументованим, висловленим з повагою. Більш того, всіляким спробам схитрувати, викликати жаль одразу ж дається відсіч.Наприклад, Надійка віддала квітку Дмитрику у відповідь на таке прохання : «Надійко, подаруй мені квітку, бо вона мені дуже потрібна». У цьому прохання її привабило те, що висловлено воно було лагідно і водночас переконливо.У цій грі діти запропонували ще один сюжет для розігрування: батько може запросити на прогулянку тільки одного з дітей; дітям пропонується позмагатися в отриманні дозволу на прогулянку…

Заняття 14Мета: навчити учасників групи за допомогою асоціацій діагностувати характери своїх товаришів, а також не стандартно, творчо виражати своє ставлення до однокласників.
Метод: використання гри «ХТО ЦЕ?»
Хід гри. Одного з членів групи обирають ведучим. Він має право вибрати когось із дітей, не повідомляючи, кого саме. Решта дітей за допомогою непрямих запитань та відповідей ведучого з’ясовують,кого він вибрав. Запитання мають допомогти дізнатися, які асоціації викликає той член групи, якого він вибрав. Це запитання на кшталт: «Якого літературного героя він тобі нагадує? Яку квітку? Яку пісню? Яку тварину?» тощо. Водночас кожен із учасників має право на одне пряме запитання, наприклад: «Це Надійка?»

Заняття 15Мета: змоделювати екстремальну ситуацію й проаналізувати поведінку групи у цій ситуації.
Метод: використання рольової творчої гри «БЕЗЛЮДНИЙ ОСТРІВ».
Хід гри. Тренер повідомляє групі: «Ми перебуваємо на безлюдному острові. Після двох хвилин роздумів кожен з вас повідомить, як його звати і чим він займається». У цій грі діти самі обирають собі ролі й самі розігрують сюжет.
Гра повинна вийти найбільш творчою з усіх решти рольових творчих ігор. Її мета – допомогти дітям усвідомити цінність спілкування між людьми, плідної співпраці та взаємодопомоги.