Програма просвітницько-профілактичних занять щодо попередження негативних явищ в шкільному середовищі

 

Ольшаницький заклад  загальної середньої освіти

Рокитнянської селищної ради

Білоцерківського району Київської області

 

  

 

Програма просвітницько-профілактичних занять

щодо попередження негативних явищ

в шкільному середовищі

(для проведення годин психолога в 5-11 класах)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Укладач:

Пахаленко І.А.

практичний психолог

Ольшаницького ЗЗСО

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ольшаниця

2021

 

 

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

У сучасних соціально-економічних та екологічних умовах України однією з найважливіших проблем є збереження здоров’я дітей, тому що саме діти визначають майбутнє благополуччя держави.

Україна обрала шлях правової держави. Правова держава — це держава, де панує закон, а громадянин — під надійним правовим захис­том, де існує взаємна відповідальність особи і держави. Висока правова культура суспіль­ства, правосвідомість усіх правових суб'єктів, юридична грамотність населення є одними з основних ознак правової держави.

Однією з проблем, що стоїть сьогодні перед Україною та світовою спільнотою, є торгівля людьми. Незважаючи на здійснення певних заходів щодо протидії торгівлі людьми проблема залишається актуальною.

Чесність, доброта, порядність народжується у батьківській хаті. Дитина, правильно вихована в сім’ї, рідко стає «важкою» в школі, а також непотрібною для суспільства. І навпаки, прорахунку сімейного виховання обертаються потім бідою. Тому боротьбу за тверезість дітей потрібно починати із сім’ї.

Скільки горя приносить в сім’ю пияцтво, а значить, подавленого настрою, сліз, погіршення успішності. Такий зрив вибиває з колії не тільки школяра, у якого в сім’ї п’ють, але і весь класний колектив.

Сучасна молодь, вступаючи в доросле життя, зіштовхується із проявами проти­правної поведінки, агресивності, неспра­ведливості, непокараності. Дехто обирає цей шлях, вважаючи його найкоротшою стежи­ною до добробуту, а дехто поринає в сучасному світі комп’ютера з Інтернетом, що стали для дітей не лише інструментом для навчання та розваг, а й небезпекою. І все частіше батьки та педагоги стали помічати негативний вплив Інтернету на психологічне, емоційне і фізичне здоров’я дитини.

  На жаль на сьогоднішній день немає комп’ютерних програм, здатних повністю захистити дитину від доступу до небажаної чи небезпечної інформації.

  Єдиним способом, що залишається - навчити дітей безпечно користуватися Інтернетом та попередити його негативний вплив, навчити їх робити усвідомлений та грамотний вибір стосовно інформації, яку вони зустрічають в Інтернет-просторі.

Структура занять:

Вступна частина занять передбачає вирішення таких завдань:

·       оцінка рівня засвоєння матеріалу попереднього заняття (отримання зворотного зв’язку). Зазвичай це відбувається у формі опитування (що найбільше запам’яталося чи сподобалося на минулому занятті) або перевірки домашнього завдання;

·       актуалізація теми поточного заняття і виявлення очікувань;

·       створення доброзичливої і продуктивної атмосфери;

·       підтримання демократичної дисципліни у формі прийняття, уточнення або повторення правил групи.  

Основна частина занять – кілька тематичних завдань у поєднанні з вправами на зняття м’язового і психологічного напруження.

В основній частині занять іноді виділяють теоретичні і практичні блоки. Проте цей поділ є досить умовним. Адже знання (як уміння та навички) на заняттю здобуваються у процесі виконання практичних завдань (міні-лекції у формі бесіди, презентації, взаємонавчання, робота в групах).

Заключна частина занять охоплює:

·  підведення підсумків;

·  отримання зворотного зв’язку за тематикою поточного заняття;

·  релаксацію і процедури завершення заняття.

  Мета програми: дати учням знання про хворобу ВІЛ/СНІД, наркоманію, основні наркотичні речовини, їх дію на організм людини та шляхи профілактики наркозалежності;

·     привести учнів до розуміння переваг здорового способу життя;

·     розглянути проблему псевдосуїциду через призму психології підлітка: акцентувати увагу на аморальність гри власним життям та небезпеці такої поведінки.

·     розвивати необхідні вміння та навички з питань захисту власної гідності у складній ситуації;

·     формувати в учнів усвідомлення проблеми торгівлі людьми;

·     ознайомити з поняттям булінгу, його видами та розвивок конструктивного вирішення конфліктних ситуацій, толерантного спілкування;

·     сформувати знання з безпечної поведінки в мережі Інтернет.

Завдання:

1. Пропагандувати здоровий спосіб життя шляхом підвищення рівня обізнаності учнів;

  2. Формувати у школярів позитивну адаптацію до життя, як процес свідомої побудови та досягнення людиною відносно стійких урівноважених відносин між собою, іншими людьми і світом в цілому; 

3. Формувати нетерпимість до проявів агресії, розвивати співчутливе ставлення до жертв насилля, навички надання і отримання допомоги;

4. Розширити й поглибити знання про безпечний Інтернет, розвивати уважність, спостережливість;

5. Довести до відома учнів актуальність проблеми торгівлі людьми в Україні, та яким чином це питання стосується молоді. 

Просвітницько-профілактична програма занять щодо попередження негативних явищ в шкільному середовищі реалізується два роки для учнів 8-9 класів.

Форма роботи:  групова

Кількість учасників: 10-15 учнів

Тривалість заняття: 1год

Кількість занять: 18 (1 раз на місяць)

                                                     Тематичний план

№ пп	Тема	Мета
1.	Профілактика  ризикованої поведінки ВІЛ/СНІДу	Дати учням елементарні знання про СНІД, основні шляхи зараження цією хворобою та заходи щодо її профілактики.
2.	Скажемо курінню Ні!	Збагатити знання учнів про шкід­ливий вплив нікотину на організм людини, розвивати пізнавальну активність, психічні процеси, виховувати колективізм, навички здорового способу життя.
3.	Наркотики – це зло! Дізнайся про наслідки – врятуй своє життя!	Дати учням елементарні знання про хворобу нар­команію, основні наркотичні речовини, їх дію на організм людини та шляхи профілактики наркозалежності; розглянути наркоманію в моральному, правовому і медичному аспектах; привести учнів до розуміння переваг здорового способу жит­тя; виховувати в них почуття відповідальності за власне життя і дії, а також життя інших людей.
4.	Здорові діти – здорова нація	Зосередити увагу учнів на розкритті поняття «здо­ровий спосіб життя»; закласти в них бажання і прагнення залишатися здоровими на довгі роки життя.
5.	Права і закони в твоєму житті	Ознайомити учнів, з основними питаннями законодав­ства щодо підлітків і молоді, з найбільш пошире­ними прикладами правопорушень серед молоді з метою їх попередження серед учнів школи, розвивати інтерес учнів до читання літератури, матеріалів періодичної преси, слухання радіопе­редач, перегляду телепередач на правову темати­ку, виховувати в учнів правову свідомість.
6.	Толерантне спілкування в учнівському середовищі	Розширити можливості встановлення контакту в різних ситуаціях спілкування; Відпрацювати навички розуміння себе, інших людей і взаємин між людьми; Розвивати розуміння слухати і розуміти інших; формувати позитивне ставлення до однолітків.
7.	Конфлікти	Розширити знання учнів про конфлікт; ознайо­мити їх із психологічною природою конфлікту, його структурою, динамікою; показати ефектив­ні шляхи розв'язання конфліктних ситуацій; учити використовувати в спілкуванні з іншими людьми тактику співробітництва, знаходити конструктивні способи вирішення проблемних ситуацій; форму­вати в учнів почуття єдності з колективом, спону­кати їх до роботи над собою; сприяти взаєморо­зумінню в класі; виховувати повагу до товаришів, почуття відповідальності за свої слова і вчинки
8.	Конфлікт із батьками	Обговорити з учнями проблеми стосунків бать­ків і дітей; навчати школярів шукати компроміс у спілкуванні з дорослими; виховувати в учнів са­мостійність, розміркованість, повагу до батьків.
9.	Гра власним життям	Розглянути проблему псевдосуїциду через при­зму психології підлітка; акцентувати увагу на амо­ральності гри власним життям та небезпеці такої поведінки.
10.	Цінність життя людини	Розкрити значення і цінність життя людини.  Формувати уміння бачити в життєвих негараздах лише тимчасові труднощі і бажання долати їх.
11.	Все в твоїх руках	Показати цінність людського життя  та відповідальність людини за свій життєвий вибір.
12.	Проблема торгівлі людьми	Сприяти   підвищенню   рівня   поінформованості   учнів   та усвідомлення гостроти проблеми торгівлі людьми. Розвивати необхідні вміння та навички з питань захисту власної гідності у складній ситуації. Формувати в учнів усвідомлення проблеми торгівлі.
13.	Формування моделі безпечної поведінки в разі виїзду та перебування за кордоном	Сприяти практичному формуванню моделі безпечної поведінки в разі виїзду та перебування за кордоном. Розвивати необхідні вміння та навички з питань захисту власної гідності у складній ситуації. Формувати в учнів усвідомлення проблеми торгівлі.
14.	Торгівля людьми – сучасний прояв рабства	Підвищення рівня знань щодо поняття «торгівля людьми», прав та свобод громадян за кордоном, міжнародних документів про боротьбу з торгівлею людьми.
15.	Інтернет - засіб для розвитку навчань чи психологічно-емоційна залежність	Допомогти усвідомити учням з якою метою вони користуються Інтернетом, розгледіти чи бувало не виникла в них Інтернет залежність.
16.	Я в мережі Інтернет	Змоделювати безпечну поведінку учасників Інтернету
17.	Формування безпечної поведінки у кібер-просторі	Ознайомити учасників з небезпеками Інтернету; формувати в учнів інформаційну культуру та відповідальну поведінку в Інтернеті, вчити молодь безпечно користуватися Інтернетом.
18.	Кібергбулінг!!! Як не стати жертвою кібербулінгу	Ознайомити учасників заняття із поняттям «кібербулінг», навчити дітей, як вони повинні діяти в певних ситуаціях, з якими вони можуть стикнутися в мережі, щоб не стати жертвою кібербулінгу.

 

 

 

 

 

 

Заняття 1

Тема: Профілактика ризикованої поведінки ВІЛ/СНІДу

Мета: дати учням знання про СНІД, основні шляхи зараження цією хворобою та заходи щодо її профілактики.

Обладнання: роздавальний матеріал (анкета «Перевір свої знання про СНІД»); плакат із відповідями на за­питання анкети.

Хід заняття

Анкетування

Учитель роздає аркуші з роздрукованою анкетою і про­сить учнів відповісти на її запитання. Через деякий час учитель вивішує на дошці плакат, за яким учні перевіря­ють свої відповіді, й обговорює з ними результати анкету­вання.

Тест «Перевір свої знання про СНІД»

1.       Що таке СНІД? Що ви знаєте про цю хворобу?

2.       Чи   спричинює   вірус   імунодефіциту   людини   (ВІЛ) СНІД?

3.       Чи уражає ВІЛ імунну систему організму?

4.       Чи відрізняються за зовнішнім виглядом ВІЛ-інфікований та хворий на СНІД від здорової людини?

5.       Чи передається СНІД через поцілунок?

6.       Чи передається СНІД через нестерильний медичний інс­трумент?

7.       Чи допоможе використання презерватива під час стате­вих контактів уберегтися від СНІДу?

8.       Чи можна виявити вірус відразу після інфікування?

9.       Чи проводить держава політику:

а)   на виявлення хворих на СНІД та ВІЛ-інфікованих;

б)  на ізолювання їх від суспільства?

10. Чи має медицина ліки від СНІДу, вакцину, що пере­шкоджала б інфікуванню?

Відповіді:

1 — власні думки; 2 — так; 3 — так; 4 — ні; 5 — ні; 6 — так; 7 — так; 8 — ні; 9 «а» — так; 9 «б» — ні; 10 — ні.

Слово психолога.

У генеалогії цієї страшної хвороби багато загадкового. Науковці й досі не дійшли згоди про походження лиховіс­ного ВІЛ — вірусу імунодефіциту людини. Висуваються різні гіпотези, зокрема і фантастичні, мовляв, вірус занесли на Землю інопланетяни. Є й більш обґрунтовані версії.

Почнемо з того, що існує два види вірусу. Вони ідентич­ні за структурою, але різняться за генетичним апаратом. Найбільшого поширення дістав ВІЛ-1. ВІЛ-2 виявлений відомим французьким вірусологом й імунологом Люком Монтаньє лише кілька років тому в африканців, що ліку­валися від СНІДу у Франції і Португалії. За своїми озна­ками він наближається до вірусів, виявлених на території Гвінеї, Гвінеї-Бісау, Сенегалу та інших країн континенту, але попри це вчений не вважає, що вірус походить з Афри­ки — на його думку, для цього бракує вагомих аргументів. До того ж, якби це було так, розмірковує вчений, то спершу вірус перекинувся б до найближчої за географією Європи, але не до США, як це сталося насправді.

Югославський лікар та історик медицини Мірко Грмек вважає, що привід до епідемії СНІДу — це порушення рівноваги між поширеними хворобами і тяжкими інфек­ційними захворюваннями, яких майже повністю позбулися завдяки успіхам медицини. За Грмеком, епідеміям нових, незнаних досі хвороб, передують їх поодинокі прояви впро' довж десятиліть, навіть століть. Уся біда в тому, що медики просто не встигли своєчасно звернути на них увагу, вивчи­ти й осмислити через ту ж таки їх обрідність у медичній практиці. До того ж новий вірус здатен досить довго нічим себе не виявляти в організмі людини, очікуючи більшспри­ятливих для себе умов.

А ось іще одна версія, теж не позбавлена наукового сенсу. Професор радіології з Пітсбургського університету Е. Шернглас та його колеги з Бременського університету, дослідження яких висвітлювалися у британській науковій пресі, вважають, що однією з головних причин появи віру­су СНІД у США та Африці є викиди в атмосферу радіоактив­них елементів під час випробувань ядерної зброї. Сталося мутаційне перетворення одного з рідкісних у природі вірусів під дією радіоактивного випромінювання Стронцію-90, який у величезних кількостях викидався в атмосферу в 50—60-ті роки XX століття. Учені також спромоглися встановити, що переважна кількість Стронцію-90 випала на території Північної Америки і Центральної Африки. Як відомо, насе­лення саме цих районів земної кулі найбільше постражда­ло від смертоносного вірусу. Цей елемент нагромаджується в організмі людини переважно у червоному мозку й уражує його клітини, які відіграють роль у діяльності імунної сис­теми.

Цей вірус дуже дрібний, набагато менший за бактерії, проте неймовірно підступний. Розмножується, тільки по­трапивши в клітини білих кров'яних тілець людини — ос­новних вартових її імунної системи. Вірус руйнує їх із се­редини. Наслідки цього жахливі: людина стає беззахисною перед будь-якою інфекцією.

Практичне значення в передачі СНІДу мають тільки ті речовини, в яких збудник міститься в достатній кількості: кров, сперма, піхвові виділення, жіноче молоко.

Основні шляхи зараження ВІЛ-інфекцією:

·        статевий;

·        під час переливання донорської крові, зараженої вірусом імунодефіциту;

·        при використанні нестерильного медичного інстру­ментарію (шприців, системи для переливання крові та ін.);

·        від ВІЛ-інфікованої або хворої на СНІД матері дитині до, під час або після пологів.

Інкубаційний період від моменту зараження ВІЛ до перших проявів інфекції може бути як коротким — чотири-п'ять тижнів, так і дуже довгим — декілька років. За цей період збудник СНІДу руйнує лімфоцити, що неминуче призводить до глибоких змін усієї імунної системи хворої людини. Особливо небезпечним є те, що вірус уражає клі­тини ЦНС.

Що повинно викликати занепокоєність у зміні стану здоров'я:

·        збільшення лімфатичних вузлів практично одночас­но у кількох місцях: на шиї, у ліктьових згинах, під руками, у паху;

·        втрата ваги, що прогресує (режим харчування не змі­нений);

·        часті гнійні й запальні ураження слизової оболонки рота, шкіри, статевих органів;

·        підвищення температури тіла, що тримається більше як місяць без будь-якої причини.

Хто може бути найімовірнішим вірусоносієм? Це так звані групи ризику. До них належать: гомосексуалісти (бісексуали), наркомани, що вводять наркотики внутріш­ньовенно, повії, особи, які часто змінюють статевих партнерів. Групою ризику є також новонароджені, матері яких ВІЛ-інфіковані або хворі на СНІД.

Але було б великою помилкою думати, що СНІД вибирає собі жертви тільки серед груп ризику. Ризик інфікування на ВІЛ із більшою чи меншою ймовірністю загрожує кож­ній людині. Вірус-убивця розповзається планетою з невло­вимою швидкістю. Епідемія страшна не тільки смертями, а й тим, що призводить до тяжкої соціальної та економіч­ної деградації суспільства.

Щодня у світі СНІДом заражується до 5 тисяч осіб. Пе­ред цією хворобою виявилися беззахисними дорослі й діти, багаті й бідні, чоловіки і жінки, білі й чорні, люди різного віросповідання.

Що треба робити:

·          здійснювати санітарно-профілактичні заходи бороть­би зі СНІДом;

·          вести жорсткий контроль донорської та плацентарної крові, її препаратів та інших біологічних рідин;

·          у лікарнях вести контроль за стерилізацією ріжучих, колючих та інших інструментів;

·          пам'ятати, що основний шлях зараження — стате­вий;

·          пам'ятати, що вберегти нас від СНІДу може тільки

·          власна обачність;

·          дотримуватись закону України «Про запобігання за­хворюванню на СНІД та соціальний захист населен­ня»;

·          дбати про соціальний захист, виявляти милосердя та співчуття до ВІЛ-інфікованих осіб та хворих на СНІД; .

·          створювати служби профілактики ВІЛ-інфекції,
служби здоров'я, анонімне обстеження.

       Як загасити пожежу під назвою СНІД? Непроста це справа, і все-таки..

Учені Колумбійського пресвітеріанського медичного центру в Нью-Йорку знайшли спосіб відтворювати ген так званої молекули С04, завдяки якій вірус потрапляє в клітини білокрівців. Отже, з'явилася можливість від­творити й саму цю молекулу, щоб докладніше вивчати її структуру.

Як відомо, вірус атакує клітину білокрівця тільки в од­ній точці — точці кріплення молекули С04 до клітини. З'явилася ідея створити її синтетичний імітатор — свого роду мішень для вірусу. Згодом експериментами підтвер­дилося, що мішень діє успішно, примушуючи ВІЛ розпо­рошувати свої сили вхолосту, а справжні точки білокрів­ців лишаються неушкодженими. Каліфорнійська компанія «Генентехінк» виготовила препарат, що діє за цим принци­пом. Він поки що експериментальний. Крім нього є вже промисловий зразок нових ліків проти СНІДу — С04 — їх апробація триває у кількох клініках США.

Але на цьому пошуки не припинилися: фірма працює над створенням нового покоління цього препарату — гіб­рида С04 з антитілом людини, який допомагатиме імунній системі геть знищувати уражені вірусом клітини. Правда, в організмі хворого утворюють антитіла проти ВІЛ і при­родним шляхом, але вони не здатні впоратися самостійно з таким завданням. Переваги нового засобу в тому, що він затримується в організмі довше й обіцяє більший ефект. Але основним лікарським препаратом проти СНІДу все ще залишається азидотимідин. І хоча він дає значні побічні ефекти, проте перешкоджає відтворенню лиховісного віру­су. На жаль, ефективність препарату знижується вже через півроку. Винайдено ще один, похідний від азидотимідину і менш токсичний препарат.  

Заключне слово психолога.

Учені не втрачають надії, деякі навіть певні, що меди­каменти, спроможні перемогти ВІЛ, неодмінно з'являться у найближчі 5—7 років. Що ж до вакцини для масового застосування, то, за їхніми прогнозами, вона з'явиться вже її нашому столітті. А поки що всі зусилля науковців і гро­мадськості треба спрямувати на профілактику СНІДу — такі перспективи на найближче майбутнє.

Кожна людина повинна до кінця усвідомити всю небез­пеку, яку несе СНІД, і зробити все можливе, щоб уберегти себе і своїх рідних та близьких від цієї страшної інфек­ції, бо СНІД може увійти практично в кожний дім, кожну сім'ю.

 

Заняття 2

Тема: «Скажемо курінню Ні!»

Брейн - ринг

 

Мета: збагатити знання учнів про шкід­ливий вплив нікотину на організм людини, розвивати пізнавальну активність, психічні процеси, виховувати колективізм, навички здорового способу життя.

Матеріали: спеціально обладнані сто­ли для брейн-рингу, таблиця для впису­вання очків, перелік запитань, вислови «Здоров'я — в наших руках», «Життя без гачка», «Курінню — ні!», «Твоє здоров'я — у твоїх руках», «Майбутнє людства — без тю­тюну», «Куріння — шкідливе для здоров'я. Пам'ятай про це, друже!».

Вступне слово психолога:

Ти — частина природи, і твій організм функціонує за спільними для всього живого фізіологічними законами. Твоє тіло прекрасне, як у давньогрецьких міфічних богів Аполона і Афродити, які тисячоліттями є для людей взірцями краси. Коли ж ти ку­риш, то всі складові тютюну щоденно поволі руйнують твоє здоров'я. На тебе чекають ті самі хвороби, через які разом з тютюновим димом передчасно пішли з життя мільйони курців у світі. Тож не дозволяй тютюновій спокусі домінувати у твоєму житті.

Ведучий 1. Вітаю всіх шанувальників здо­рового способу життя, противників куріння і взагалі ерудитів! Ось і знову зустрілися ми на цій сцені у поєдинку. Привітаємо наші ко­манди. (Представлення команд, капітанів.)

Ведучий 2. Нагадую правила гри:

гра триває до 5 очок;

відповідає та команда, яка першою натисне на дзвінок;

у випадку неправильної відповіді інша команда має право заробити 1 очко, якщо дасть правильну відповідь.

Ведучий 1. Познайомтеся з нашим журі. (Представлення членів журі.)

Ведучий 2. Першими будуть наймолодші учасники. Починаємо гру.

І тайм

Яка головна причина зростання числа курців? (Тютюн уміло рекламують.)

Чому люди стають курцями? (Ствер­дження свого «Я», вплив друзів, реклама, ці­кавість тощо.)

Як проявляє себе нікотинове отруєн­ня? (Нудота, блідість шкірних покривів, сон­ливість, запаморочення.)

Як у Туреччині карали злісних курців? (Саджали на палю.)

Чи завдає курець шкоди здоров'ю ото­чення? (Так. Вони стають пасивними кур­цями.)

II тайм

1. Що ви запропонували б курцям, які вирішили жити без цигарок? (Більше бувати на свіжому повітрі, якщо захочеться кури­ти, брати з собою цукерки, жувальну гумку тощо.)

Чи може людина, яка ку­рить, стати винуватцем пожежі? (Так. Непогашена сигарета може спричинити пожежу.)

Як діє нікотин на ор­ганізм? (Це сильна отрута, що впливає переважно на нервову систему, травлення, а також на дихальну і серцево-судинну системи.)

Чому куріння і заняття спортом несумісні? (20 викуре­них за день сигарет змушують серце працювати з надмірним навантаженням, погіршуються резерви дихальної системи, а це для спорту дуже важливо.)

Правда чи ні, що куріння тютюну викликає сильне звикання? (Правда. Куріння викликає як фізичну, так і психологічну залежність.)

У перерві між таймами проводиться ін­формаційна пауза у вигляді гри.

Сюжетно-рольова гра

(На спинах учнів прикріплено плакати з буквами, які разом утворюють вислів «Курін­ню — ні!».)

Учень.  Наша нервова система керує роботою всіх органів, забезпечує функціо­нальну єдність організму з навколишнім середовищем. Малі дози нікотину підви­щують збудливість кори головного мозку на короткий час, а потім гнітять діяльність нервових клітин. Виникає головний біль, запаморочення, безсоння, стомлюваність.

Учень.  Отже, куріння шкідливе. Я кажу: «Курінню — ні!».

 Учень. Нікотин особливо шкідливо діє на серцево-судинну систему: збільшує число скорочень серця, звужуються кровоносні судини, підвищується артеріальний тиск. За добу серце курців робить близько 10—15 тисяч зайвих скорочень. У курців з'являється кульгавість, похолодіння кінцівок рук і ніг, ломота, біль під час ходіння. Щоб цього не сталося, я кажу: «Курінню — ні!».

Учень. Через органи дихання в організм курця потрапляють шкідливі компоненти тютюнового диму. Типова прикмета кур­ців — кашель з виділенням слизу темного кольору, що мучить ранками. Куріння при­зводить до розвитку туберкульозу легень.

Учень. Під впливом нікотину і части­нок тютюнового диму жовтіють зуби, пору­шується виділення шлункового соку. Дуже негативно впливає тютюн на печінку, сприяє розвитку багатьох її хвороб, наприклад, ци­розу.

Учень.  Куріння також погано діє на зір і слух, сприяє зниженню смакових від­чуттів. Курці нерідко погано розрізняють смак солодкого, гіркого, солоного. Вику­рювання 10—20 сигарет на день призводить до посилення функції щитовидної залози: прискорюється обмін речовин, збільшується серцебиття.

Учень. Науково доведено, що куріння може стати причиною безпліддя. Куріння впливає на мутацію хромосом як у чоловіків, так і у жінок.

Жінка, яка курить, втрачає еластичність шкіри, у неї з'являються зморшки, колір обличчя стає землистим чи сірим, а голос — грубим і хрипким, зарано старіє увесь ор­ганізм.

Учень.  Жінок-курців часто мучать голов­ні болі, вони швидше стомлюються, втрача­ють сили.

Учень. Стривайте! Давайте усвідомимо, що сивий димок від цигарки — це підступ­на зваба, яка стоїть на заваді до здійснення мрій, вкорочує життя, призводить до безлічі фізичних і моральних страждань.

Учень.  Людське життя таке прекрасне, але й таке коротке. Однією з основних при­чин ранньої смертності на планеті є при­страсть до куріння тютюну. У світі кожні 4—5 хв помирає людина від хвороб, спри­чинених тютюновим отруєнням. Отже, ска­жемо: «Курінню — ні!».

(Учасники гри повертаються до глядачів спиною, щоб усі змогли прочитати напис: «Курінню — ні!».)

III тайм

Який орган, крім легенів, найбільше страждає від наслідків куріння? (Серце.)

Як називається газ, який людина вди­хає під час куріння? (Чадний газ. Він також міститься у вихлопних газах автомобіля.)

Скільки відомих канцерогенних речо­вин міститься в середньому в одній сигареті? (15.)

Якщо людина викурює пачку щодня протягом року, скільки смоли осідає в її легенях? (Близько одного літра.)

Що означає «пасивне куріння»? («Па­сивне куріння» полягає у тому, що ті, хто не курить, вдихають сигаретний дим курців довкола себе.)

IV тайм

1. Назвіть щонайменше три речі, які неможливо робити одночасно з курінням. (Цілуватися, приймати душ, плавати, грати у футбол тощо.)

1.     Хто з відомих мореплавців завіз тютюн в Європу? (Христофор Колумб.)

2.     На скільки хвилин вкорочує життя кожна викурена сигарета? (На 15 хв.)

3.     До яких хвороб призводить куріння? (Хронічний бронхіт, рак легенів та ін.)

4.     У Росії за царювання Михайла Фе­доровича курців, викритих уперше, карали 60 ударами палиці по ступнях. А що робили тим, хто попадався вдруге? (Відрізали носа або вуха.)

Ведучий 1 Журі підбиває підсумки, зараз оголосять переможця.

(Оголошення результатів.)

Ведучий 2 Дякуємо всім за цікаву гру!

Здоровий спосіб життя, чистота у взаєминах найкращі методи профілактики СНІДу

Заняття 3

Тема: Наркотики це зло!

Дізнайся про наслідки – врятуй своє життя!

Мета: дати учням знання про хворобу нар­команію, основні наркотичні речовини, їх дію на організм людини та шляхи профілактики наркозалежності; розглянути наркоманію в моральному, правовому і медичному аспектах; привести учнів до розуміння переваг здорового способу жит­тя; виховувати в них почуття відповідальності за власне життя і дії, а також життя інших людей.

Обладнання:     роздавальний матеріал (роздруковані аркуші, на яких записаний матеріал для обговорення, роз­друковані картки, на яких подані ситуації, що сто­суються ризику нарковживання); аудіозапис пісні Ірини Білик «Наркотики».

Коментар:     до підготовки до заняття вчитель залучає учнів доповідачів (сім осіб).

Хід заняття

Слово психолога.

Ставлення до наркотиків у нашому суспільстві зовсім інше, ніж до алкоголю. Уже те, що за виготовлення, збері­гання, транспортування їх з немедичною метою передбачено кримінальне покарання, є перепоною для всіх законопослушних громадян. Інакше кажучи, якщо вживання спирт­ного з точки зору будь-якої людини— її особиста справа, то вживання наркотиків відразу ставить суб'єкта в конфлікт із законом. У цьому випадку людина протиставляє себе сус­пільству, відкидає соціальні цінності.

На сьогоднішньому уроці ми з вами повинні з'ясувати, що таке наркотичні речовини, їх дію на людину, дізнатися про шляхи профілактики наркозалежності.

Запитання до учнів.

Хто з вас може сказати, що таке наркоманія?

Слово психолога.

Термін «наркоманія» означає хворобливий потяг, при­страсть до вживання наркотиків, що призводить до тяжких порушень фізичних і психічних функцій.

Що ми знаємо про наркотики і наркоманію? Що поро­джує наркоманію? Чому двоє зі ста людей обирають для себе цей шлях — жорстокий, небезпечний, що заводить у глухий кут?

Щоб боротися з ворогом, його потрібно добре знати.

Колективне обговорення.

Психолог  роздає роздруковані аркуші, на яких записа­ний матеріал для обговорення у вигляді тез, і просить учнів по черзі зачитати по одній тезі й коротенько своїми словами прокоментувати її.

Матеріал для обговорення

Наркоманія — захворювання на все життя, яке набувається за власним бажанням і не піддається лікуванню.

Наркобізнес — один із самих прибуткових у світі.

Народження здорових дітей у наркомана неможливе.

Поділу на чоловічу і жіночу наркоманію не існує. За­лежність може виникнути з першого уколу.

Щоб придбати кілька грамів героїну, наркоману потрібно 100 доларів щодня. Шлях добування грошей найчастіше кримінальний.

Наркотик — товар, який перший раз можуть запропо­нувати безкоштовно, щоб втягнути нову людину у своє коло.

Щоб мати постійного поставника товару, клієнт пови­нен привести до нього протягом місяця не менше двох новачків.

Перше знайомство з наркотиком відбувається, як пра­вило, на молодіжних дискотеках.

Наркомани — категорія людей, які прирікають себе на самознищення.

Дієвих державних методів боротьби з наркоманією не­має. Примусове лікування не дає позитивних резуль­татів.

Причини наркоманії: психологічні (надопіка у сім'ї,байдужість рідних, закомплексованість, душевна трав­ма та ін.); соціальні (бідність, безробіття, погані умови життя та ін.); фізичні (спадковість, хвороба, під час якої кололи наркотик).

Слово психолога.

Наркоманія страшна сама по собі. Людина, яка стала на цей шлях, рано чи пізно втрачає людську подобу. По­рушується психіка, деформується уявлення про світ, зни­жується працездатність. Крім цього, наркомани піддаються

ще одній небезпеці — заразитися венеричними хворобами, у тому числі й СНІДом.

Люди будуть казати тобі про наркотики дуже різні речі. Ти почуєш масу перебільшень, напівправди, іноді навіть відверту брехню. А хочеш почути факти?

Розглянемо наркоманію в медичному аспекті.

Механізм дії всіх наркотиків однаковий, конкретні ви­яви впливу тієї чи іншої речовини на організм людини ма­ють свої особливості, які визначаються видом наркотику.

Розглянемо приклади дії наркотичних речовин по групах.

1. Група опію — опіати. Після їх уживання людина від­чуває тепло в усьому тілі, легкий свербіж, почуття роз­слаблення, психічного комфорту. Вона переживає стан надзвичайного благополуччя, задоволення собою.

2. Барбітурати — лікарські речовини, застосовувані в ме­дицині. У людини, що їх ужила, після короткочасного (1—2 хв) стану розслаблення, приємної знемоги насту­пає фаза збудження, яка характеризується різким зни­женням самоконтролю і руховою розгальмованістю.

3. Кокаїн, феномін, ефедрин, кофеїн — діють аналогічно, їх уживання викликає глибокі розлади координації рухів, розвиток психотичного стану (марення, галюцинації).

4. Транквілізатори — як і інші наркотики, діють на цент­ральну нервову систему шляхом порушення механізму передачі нервового імпульсу.

5. Гашиш — легкий наркотик. Має галюциногенну дію: після вживання можуть виникнути різні слухові та зо­рові розлади сприймання.

Запитання до учнів.

Чи можна вважати алкоголь і тютюн наркотичними речовинами? На якій підставі? (Звикнути до них легко  позбутися залежності від них важко.)

Слово психолога.

Більш докладно про наркотики, з якими ти можеш зіткнутися, і їх можливий вплив на тебе розкажуть наші доповідачі.

Виступ учнів-доповідачів.  

Наперед виходить 1-й  учень-доповідач.

1-й учень. Героїн, як і інші опіати, виробляють із макової соломки. В очищеному вигляді героїн — це білий порошок. Іноді його вдихають як кокаїн, іноді курять, іноді вводять у розчині через шприц.

Як опіати діють на тебе? Вони пригнічують активність мозку, розширюють кровоносні судини (що дає почуття теплоти) і викликають запори. Опіати, подібні до герої­ну, дають почуття повного розслаблення і відокремлення від болю та тривоги. Люди почувають себе сонливими, розм'яклими від тепла, у них проходять почуття стресу та дискомфорту.

Але після виникнення фізичної залежності приємні ефекти заміщаються простим полегшенням від повторного прийому наркотику. Споживачам треба все більше і більше наркотику, щоб отримати той же самий ефект. У міру того, як зростають дози спожитого наркотику (це відбувається у всіх без винятку випадках), споживач у час між прийо­мами опіатів відчуває болі, спітнілість, тремор, озноб, сон­ливість, спазми м'язів.

Передозування призводить до втрати свідомості та коми і часто до смерті внаслідок розладів дихання. Якщо водно­час приймаються й інші одурманюючі речовини, наприклад алкоголь, то ризик смерті зростає.

Залежність від опіатів приносить загальну апатію — по­ганий апетит, низьку самооцінку, а також буття, якому ніхто не може позаздрити.

Учень-доповідач сідає на своє місце.

Наперед виходить 2-й   учень-доповідач.

2-й учень. Барбітурати використовуються в медицині як седативні (заспокійливі) та снодійні засоби. Більшість із них випускається у вигляді порошку або барвистих капсул. Уживані ковтають їх, іноді разом з алкоголем, або вводять через шприц.

Вони не приносять почуття радості.

Як вони діють на тебе? У людей, що вживають барбіту­рати, виникає толерантність до них, а також як фізична, так і психічна залежність. Несподіване припинення вжи­вання барбітуратів може навіть бути смертельним.

Ефекти від їх уживання — дратівливість, нервозність, безсоння, хворобливість, розлади психіки та судоми.

Уведення барбітуратів за допомогою шприців — один із найнебезпечніших видів споживання наркотиків.

Учень-доповідач сідає на своє місце.

Наперед виходить 3-й   учень-доповідач.

3-й учень. Транквілізатори призначаються лікаря­ми для опанування тривоги та напруги або для налаго­дження сну. Хоча їх звичайно використовують у формі пігулок, споживачі наркотиків іноді вводять їх у розчи­нах шприцом.

Як вони діють на тебе? Транквілізатори зменшують швидкість реакції та впливають на керування транспортом та інші навички, що потребують концентрації уваги. Вони можуть також послабити самоконтроль людини і вивільни­ти її агресивність. Прийняті водночас з алкоголем, транк­вілізатори можуть виявитися смертельними.

Регулярні споживачі залежні від транквілізаторів. Піс­ля припинення їх прийому люди почувають себе розчаро­ваними, дратівливими та неспокійними, вони не в змозі виконувати свої повсякденні обов'язки.

Учень-доповідач   сідає на своє місце.

Наперед виходить 4 - й   учень-доповідач.

4-й учень. Амфетаміни у 60-ті роки XX століття не­рідко призначали для лікування депресії або поганого апе­титу. У наш час тобі можуть незаконно продати їх у вигляді пігулок або порошку для вдихання через ніс. Іноді тобі за­пропонують навіть увести їх у розчині через шприц.

Як вони діють на тебе? Амфетаміни збуджують тіло, даючи почуття енергії й самовпевненості. Однак емоціями, що переважають, є тривога та дратівливість. Високі дози амфетамінів можуть викликати приступи панічного страху, і для повного відновлення після дії цих речовин тобі буде потрібно декілька днів.

Амфетамінів ніколи не буває «достатньо». Для підтрим­ки ефекту регулярні споживачі мають вживати зростаючі дози амфетамінів. Кожний раз, коли вони припиняють прийом препаратів, то почувають депресію та сильний го­лод. Водночас зменшується здатність організму боротися з хворобами, що може призвести до серйозних наслідків для здоров'я.

Подібні до амфетамінів властивості має кокаїн, часто відомий як «кока». Це білий порошок, який виробляють з листя коки в американських горах Андах. Він є потужним стимулятором.

Учень-доповідач сідає на своє місце.

 Наперед виходить 5 - й  учень-доповідач.

5-й учень. Розчинники містяться в таких товарах, як клей, пальне, фарби, аерозолі тощо.

Як вони діють на тебе? При вдиханні парів розчинників розвивається ефект, близький до алкогольного сп'яніння (у тому числі буває і похмілля). Деякі люди підсилюють цей ефект, вприскуючи речовини з розчинниками в пластиковий мішок, який натягують на голову. Пари всмоктують­ся через легені й швидко потрапляють у мозок. Повторне вдихання може призвести до втрати самоконтролю.

«Нюхальники» можуть отримати випадкові пошко­дження, оскільки часто вдихають пари на даху або біля за­лізниці. Більше того, деякі люди нюхають розчинники до повного запаморочення і можуть загинути внаслідок задухи від власного блювотиння.

«Нюхальники» можуть загинути й від задухи, якщо на­тягують пластикові мішки на голову.

Вдихання високих концентрацій розчинників може викликати тривале пошкодження мозку. Регулярне вжи­вання аерозолів та рідин для чищення обумовлює пошко­дження нирок і печінки.

Багато людей загинуло вже при перших спробах зло­вживання розчинниками, оскільки вони вдували аерозолі прямо до рота і при цьому заморожували власні дихальні ходи.

Учень-доповідач сідає на своє місце.

Наперед виходить 6-й  учень-доповідач.

6-й учень. Тютюн — це одна з найбільш уживаних у країні речовин, що здатна викликати залежність.

Як він діє на тебе? При вдиханні диму від цигарок у твоє тіло потрапляють смоли, нікотин, а також шкідливі гази, подібні до угарного. (Звичайно, ці речовини потрапляють не тільки в організм курця, але й усіх людей, що його ото­чують.)

Курці кажуть, що ці гази допомагають їм розслабитись або сконцентруватися. Деякі люди, особливо молоді жінки, вірять, що паління допомагає зменшити вагу.

Чим більше ти палиш, тим більший ризик виникнення хвороби серця, тромбозу судин, раку, інсульту, бронхіту, розладу кровообігу та виразок. Вагітні жінки, що багато палять, звичайно народжують немовлят з меншою вагою. І ризик втратити дитину до або одразу після її народження в цих жінок більший, ніж звичайно.

Сумним фактом є те, що щорічно тютюн є причиною за­гибелі в Україні більш ніж 100 000 осіб.

Якщо ти палиш по пачці в день, то за 20 років ти спа­лиш 292 000 цигарок. Це більш ніж 15 000 гривень, навіть при теперішніх цінах на тютюн.

Учень-доповідач сідає на своє місце.

Наперед виходить 7-й  учень-доповідач.

7-й учень. Алкоголь отримують у результаті фермен­тації фруктів, овочів або зерна. Пиво містить приблизно одну частину спирту на двадцять частин води. Міцні напої, такі, як кон'як або водка, майже наполовину є алкоголем.

Як він діє на тебе? Дія алкоголю проявляється швидко і може тривати декілька годин або більше — залежно від кількості випитого.

Після пари келихів більшість людей відчуває себе менш пригніченими і більш розслабленими. Великі дози алкого­лю можуть призвести до роздвоєння в очах і втрати рівно­ваги, що іноді супроводжується непритомністю.

Для багатьох людей помірковане вживання алкоголю може бути приємним і прийнятним з точки зору «компанії» або суспільного оточення. Однак споживання спиртного може завести надто далеко. Уживання алкоголю підвищує ризик виникнення печінкових хвороб (у тому числі цирозу печінки), різних видів раку, панкреатиту та виразок. Воно може призвести до серцевих нападів, розладів системи кро­вообігу і навіть пошкодження мозку.

Часто саме зловживання алкоголем є тим фактором, що призводить до загибелі людей унаслідок дорожньо-транспортних пригод, падіння з висоти, пожежі, утоплення та самогубств.

Слово психолога.

Отже, з медичної точки зору наркоманія руйнує людський організм. Навіть якщо ти ризикуєш вживати наркотики тільки у малих дозах, вони знижують ступінь твого контролю за м'язами, зменшують швидкість реакції і перешкоджають зосередженості. Так, якщо, наприклад, ти працюєш з механізмами або керуєш автомобілем, ти зможеш стати справжньою загрозою для інших людей і самого себе.

Якщо ти почуваєш себе пригніченим, неспокійним або агресивним, наркотики не зможуть вирішити твоїх проб­лем. Фактично вони можуть тільки їх збільшити.

Хто каже, що ти отримуєш те, за що платиш?

Якщо ти йдеш до музичного магазину та купуєш платів­ку, то точно знаєш, що отримуєш. Із наркотиками, що є на «чорному» ринку, ніхто не може бути певним. Наприклад, наркотики можуть бути змішані з цукром, тальком, а та­кож ще дешевшими і навіть смертельними речовинами.

То як ти можеш дізнатися, наскільки сильним є нарко­тик? Відповідь проста: ніяк.

Змішування наркотиків може мати ще більш серйозні наслідки, їх спільне вживання ризиковане, дуже ризико­ване.

Напевне, найнебезпечнішим є змішування депресантів, таких як алкоголь, розчинники або транквілізатори. Це пов'язане з тим, що при змішуванні дози речовин, що ут­ворюють «смертельний коктейль», значно зменшуються.

Є фактом, що всі наркотики, вироблені нелегальним шляхом або вжиті без медичного нагляду, не тільки дають непередбачені ефекти, вони є небезпечними.

Існує три етапи наркозалежності.

Після першої спроби наркотику починається етап епізо­дичного вживання. Цей етап дуже короткий — від кількох тижнів до кількох місяців. У деяких людей наркотична за­лежність може виникнути вже одразу після першого вве­дення якоїсь наркотичної речовини.

Наступний етап — психологічна залежність. Людина думає про приємні відчуття від наркотиків. їх уживання стає частішим, систематичним.

Нарешті, третій етап — фізична залежність. При спро­бах обійтися без наркотичної речовини погіршується фізич­ний стан людини. Це змушує її шукати наркотик, збільшу­вати його кількість. Людина втрачає цікавість до всього, що не пов'язане з наркотиком: робота, сім'я, захоплення, спорт стають нецікавими, непотрібними.

Продовжується фізичне руйнування організму, пору­шується функція нервової системи, печінки, нирок. Якщо наркоман не пройде спеціального лікування, то наступає передчасна смерть.

Наркоман, якщо він почав приймати наркотики в моло­дому віці, живе до ЗО—35 років. А майже 50 % наркоманів закінчують життя самогубством. Деякі вмирають від висна­ження організму.

Розглянемо наркоманію в моральному і правовому ас­пектах.

Вправа «Мікрофон».

Чи руйнує наркоманія людську душу? У чому це вияв­ляється?

Слово психолога.

Отже, наркоман морально деградує, опускається, випа­дає із суспільного життя і врешті-решт стає на злочинний шлях.

Тепер ти знаєш факти. Але чи знаєш ти закони?

Більшість з одурманюючих речовин, описаних сього­дні на годині спілкування, — поза законом. Мати справу з цими речовинами — це не значить обов'язково потрапи­ти до в'язниці, але відомості про тебе можуть потрапити до міліції і в майбутньому завадять тобі, наприклад, при пошуках роботи чи стануть тобі на перешкоді у навчанні або поїздці за кордон.

Наркоманія — складна проблема для суспільства. Вона вражає юнаків та молодь, збільшує кількість правопору­шень. Тому в усіх країнах існують закони, що спрямовані проти виготовлення, розповсюдження, продажу, зберігання та перевезення наркотичних речовин.

В Україні наркоман, що не вважає за потрібне лікувати­ся самостійно, підлягає кримінальній відповідальності.

В усіх розвинутих країнах існують програми профілак­тики наркозалежності. Вони спрямовані на розвиток уміння людини швидко впізнати ситуацію ризику нарковживання та зробити свідомий вибір своєї поведінки.

Ризик нарковживання може залежати від зовнішніх об­ставин:

ти випадково потрапив у компанію, де всі твої одно­літки палять «травку» або вживають щось інше;

твій друг (або близький знайомий) страждає нарко-залежністю;

ти живеш у такому районі міста, де проживають ба­гато наркоманів.

Але до вживання наркотиків частіше призводять внут­рішні причини, особливості характеру людини:

схильність до ризику;

неможливість протистояти впливу групи;

невміння самостійно регулювати свій настрій;

недостатня самостійність та впевненість у собі;

непідготовленість до складних ситуацій.

Якщо ж ти потрапив до ситуації ризику нарковживан­ня, потрібно зробити декілька необхідних дій:

1.Спробуй упізнати, яку саме речовину тобі пропонують.

2.Чітко та недвозначно відмовся від її вживання.

3. Залиши цю групу людей або людину, якщо вони вжили наркотик.

4. Спробуй порозмовляти з членами групи поодинці, коли вони не під дією наркотику, та запропонувати їм пройти курс лікування. В. Якщо твої аргументи їм не допомогли — це їхній ви­бір, і тобі не обов'язково підтримувати з ними будь-які зв'язки.

Лікування наркозалежності можливе, коли є справжнє бажання хворого позбутися цієї проблеми. Існує багато різ­них методів лікування, залежно від стадії хвороби і виду наркотичної речовини.

Але після того як лікарю вдається привести фізичний стан наркомана до відносної норми (через 2—3 місяці лі­кування), у нього залишаються зміни емоційного стану (пе­чаль, дратівливість), порушення Єну. Навіть через кілька років після останнього вживання наркотиків людину не можна вважати повністю здоровою.

Гра «Аргумент».

Учитель поділяє учнів на дві команди. Одні наводять ар­гументи за наркоманію, інші — за здоровий спосіб життя. Усі наведені учнями аргументи вчитель записує на дошці у два стовпчики, потім перелічує аргументи за наркоманію і за здоровий спосіб життя.

Робота в парах.

Учитель роздає роздруковані картки, на яких подані ситуації, що стосуються ризику нарковживання, і просить учнів їх розібрати.

1. Андрій познайомився з новим сусідом по під'їзду і вирішив зайти до нього в гості. Там сиділо ще кілька юна­ків та дівчат. Вони слухали музику, розмовляли. Один на кухні варив якесь зілля, по всій квартирі розповсюджував­ся «аромат» хімічних речовин... Новий знайомий запропо­нував Андрію «спіймати кайф» разом.

Що треба зробити Андрію? Чому?

2. Наталка була дуже стривожена, вона боялася іспитів до коледжу. До неї зайшла подруга і запропонувала випити зараз та перед іспитами по парі таблеток. «Знаєш,— казала вона,—я їх завжди п'ю у складних обставинах. Після цього все стає байдужим, почуваєшся дуже спокійно...»

Що треба робити Наталці? До чого може призвести вжи­вання цих ліків?

Заключне слово психолога.

Наркоманія породжує низку проблем, з якими самотуж­ки не справитися. Вона руйнує людське здоров'я, родинне щастя, життя. Наркомани, як правило, стають на злочин­ний шлях, вони не доживають до старості. Тож чи варто створювати собі стільки проблем? У моральному, медично­му, соціальному, правовому аспектах наркоманія — зло.

Заняття 4

Тема: Здорові діти — здорова нація.

Мета:     зосередити увагу учнів на розкритті поняття «здо­ровий спосіб життя»; закласти в них бажання і прагнення залишатися здоровими на все життя. Обладнання:     чисті аркуші паперу, фломастери, маркери.

Хід заняття

Робота із загадкою.

Коли воно є, марно тратимо, не дбаємо, а коли його не стане — віддали б усе, щоб повернути назад. (Здоров'я.)

Слово психолога.

На запитання «Що таке здоров'я?» сучасна наука налі­чує близько 300 відповідей, зокрема:  «Здоров'я — одне із основних джерел радості, щасливого повноцінного жит­тя»; «Здоров'я — це стан життя і діяльності людини за умови відсутності хвороб, фізичних дефектів; психологічне, соціальне і духовне благополуччя».

Людина — живий організм. Вона росте і розвивається. У неї змінюється маса тіла, зріст, розміри всіх органів, м'язи, сила. Кожна людина має свої колір шкіри, волосся, частоту пульсу та дихання. Вона спроможна виконувати якусь дію: рухатися, працювати. Усе це є фізичними по­казниками здоров'я, тобто це — фізичне здоров'я.

Усе своє життя від народження до смерті людина пе­ребуває в оточенні інших людей, певних соціальних груп (сім'я, дитячий садок, школа, клас, громада, професійна спілка тощо). Саме в цих групах відбувається соціалізація (становлення) особи, вибір нею тих соціальних ролей, які нона зможе успішно й із задоволенням виконувати впро­довж свого життя. У цих соціальних групах людина стає такою, якою хоче стати, поводиться з людьми так, як хоче, щоб поводились із нею. Це ознаки соціальної складової здоров'я.

Від того, як людина буде поводитися в оточенні з ін­шими людьми, який шлях становлення вона собі вибере, залежатиме її самопочуття та поведінка кожного оточую­чого. Невміння контролювати почуття та емоції впливає на психіку людини, тобто психічну складову здоров'я.

Психічна складова здоров'я — надзвичайно важлива. Вона визначає розвиток людини як особистості, забезпе­чує її пристосування в соціальному середовищі та душев­не благополуччя. Умовою психічного здоров'я є розвиток різноманітних емоцій та почуттів, уміння контролювати та керувати ними. Психічне здоров'я дає можливість людині оптимально пристосуватися до змін соціального середови­ща, пізнати себе, реалізувавши власні потреби й здатності в процесі самоствердження.

Четверта складова здоров'я — духовна. Без неї людина прожити не може. Це розумна думка, весела вдача, добро­та, мудре слово, щире серце. Це вміння бачити прекрасне в довкіллі та в собі, уміння приймати рішення. Це норма поведінки, учинки, вибір життєвого шляху, розуміння сут­ності навколишнього світу, місця людини в природі й сус­пільстві. Це віра людини у свої сили, уміння ставити мету і докладати зусиль для її досягнення, Завдяки духовності індивід (людина) стає особистістю.

Робота із прислів'ями.

В здоровому тілі — здоровий дух.

Хворіють діти — хворіє нація.

Бережи одежу знову, а здоров'я змолоду.

Слово психолога.

Кожна людина на землі повинна народжуватися здоровою, жити в злагоді та любові в сім'ї, родині, державі, підтримувати та оберігати здоров'я рідних і близьких, думати! про прийдешнє, бути готовою передати своїм дітям набуті вікові знання, мудрі закони вічного єднання душі й тіла.

Велике значення має відродження фізкультурно-оздоровчих, загартувальних традицій у дні народних, релігій­них свят. Приміром, обливання водою — на Великодні свята; збирання роси, ходіння зранку по росяній траві босоніж — на Юрія (6 травня); відкриття купального сезону («Переплавна середа») — у середу через чотири тижні після Великодня і т. д.

Здоров'я людини — одна з глобальних проблем людства. У Статуті Всесвітньої організації охорони здоров'я визначено, що здоров'я — це стан повного фізичного, психічного й соціального добробуту.

Серед причин поганого здоров'я є неувага до власного здоров'я і невміння його зберегти. Як же дітей змалечку навчити цінувати своє здоров'я, докладати зусиль,  щоб зберігати та зміцнювати його? Батьки повинні з перших днів життя дитини звертати увагу на її фізичний розви­ток, створити умови позитивного психологічного клімату в сім'ї.

Отже, що ж все-таки означає «здоровий спосіб життя»?

Творча робота «Здоровий спосіб життя».

Методом «мозкового штурму» складається колективна відповідь. На дошці записуються відповідні висловлювання учнів.

I. Фізичне виховання:

повноцінне і правильне харчування;

фізичні заняття (ранкова гімнастика та ін.);

знання гігієнічних правил занять фізичними вправа­ми;

дозування і призначення простих  загартувальних процедур (сонячні та повітряні ванни);

заняття в спортивних секціях.

II.  Психічний аспект:

алкоголю, курінню, наркотикам — ні!!! 

радіти життю;

добре ставлення до всього живого;

піклування про інших;

мої захоплення;

любов до рідних;

спішу робити добро.

III. Соціальний аспект:

рідне довкілля — основа нашого здоров'я;

людина — частина природи;

завтрашній характер — у сьогоденному вчинку.

IV. Духовний аспект:

розумна думка, весела вдача, доброта, мудре слово, щире серце;

уміння бачити прекрасне в довкіллі та в собі;

уміння приймати рішення;

віра у свої сили, уміння ставити мету і докладати зу­силь для її досягнення.

Робота в парах.  

Учитель поділяє учнів на чотири групи, роздає їм ар­куші паперу, фломастери, маркери і дає завдання: зобра­зити в малюнках «здоровий спосіб життя» за запропонова­ними у творчій роботі розділами, розділивши аркуш паперу на квадрати залежно від кількості пунктів у розділі. Пере­лік пунктів можна доповнити.

Через деякий час представники груп демонструють ко­лективні малюнки, коментуючи їх.

Заключне слово психолога.

Відомо, що здоров'я людини більше ніж на 50 відсотків залежить від способу її життя. Тому особливо важливим є питання про правильний вибір цього способу. Адже, без сумніву, тільки здорова дитина досягає успіхів у навчанні, добре розвивається фізично, має врівноважений психічний етан.            .

Звичайно, добре, коли здоровий спосіб життя вибирають цілими родинами.        ^;

Здоров'я родини — здоров'я дитини. В цю істину вкладено глибокий зміст. Здорова родина — здорова дитина. У цих двох поняттях прокладено міст. Хай міст цей єднає батьків і дітей, Щоб правильно й радісно жити, Іти по життю із девізом в руках: «Здоров'я потрібно цінити!»

Заняття 5

Тема: Права і закони в твоєму житті

Бесіда за круглим столом

Мета: ознайомити учнів, з основними питаннями законодав­ства щодо підлітків і молоді, з найбільш пошире­ними прикладами правопорушень серед молоді з метою їх попередження серед учнів школи, розвивати інтерес учнів до читання літератури, матеріалів періодичної преси, слухання радіопе­редач, перегляду телепередач на правову темати­ку, виховувати в учнів правову свідомість.

Учасники бесіди: учні.

Ведуча бесіди: психолог.

Хід бесіди

       Вступне слово

З правовими питаннями ми зустрічаємось часто. Помилковою є думка, ніби сфера за­стосування права обмежується покаранням осіб, які вчинили різні правопорушення. Більшість учнів дивується, дізнавшись, що наші повсякденні вчинки часто мають пра­вову оцінку. Право, закони супроводжують людину все її життя. Щоб уміло й правиль­но користуватись своїми правами та добре виконувати свої обов'язки, не порушуючи прав і законних інтересів інших, треба знати закони. Звичайно, у вашому віці неможливо знати детально усі закони. Але основне, що стосується вас, ви повинні знати. А звідки ж ви, учні, можете почерпнути правові знання? З уроків правознавства, виховних годин, позакласних заходів на правову тематику, з книг, газет, журналів, радіо та телепередач. Сьогодні ми проводимо з вами бесіду на тему «Закон і ми». Мета бесіди така... (Ознайомлення з ме­тою проведення бесіди.)

Основна частина бесіди «Закон і ми» (питання й відповіді на них, обговорення ситуацій)

—Що таке правознавство?

Відповідь. Це суспільна наука про явища з життя співтовариства людей.

—Що вивчає правознавство?
Відповідь. Важливі явища суспільного життя — право, мо­раль, юридичні норми, закони, юридичні права та обов'язки, види юридичної відповідаль­ності.

—На яких принципах у на­шому суспільстві ґрунтується право?

Відповідь. На принципах мо­ралі.

—Яку відповідальність за свої аморальні вчинки несе людина віком до 14 років?

Відповідь. Вона несе відпові­дальність перед школою, това­ришами, організацією, у якій працює, сім'єю. При неоднора­зових порушеннях можлива від­повідальність перед комісією у справах непо­внолітніх.

—Яку юридичну відповідальність несе лю­дина в 14 років?

Відповідь. У 14 років настає кримінальна відповідальність за вчинення 0

 злочинів: вбивство, заподіяння тілесних ушкоджень, зґвалтування, пограбування, розбій, злісне і особливо злісне хуліганство, розкрадання вогне­пальної зброї, боєприпасів, наркотичних речо­вин, умисне вчинення дій, що можуть викликати аварію потягу, умисне знищення або пошкод­ження майна.

—Яка відповідальність настає в 15 років?
Відповідь. Майнова відповідальність за заподіяння майнової шкоди.

— Яка відповідальність настає в 16 років?
Відповідь. Кримінальна за всі види злочинів.

—       Яка відповідальність настає з 18 років?

Відповідь. 18 років — це повне цивільне пов­ноліття, коли настає відповідальність за всіма законами.

Які ви знаєте органи правопорядку?

Відповідь. Суд, арбітраж, органи внутрішніх справ.

—       Що таке хуліганство?

Відповідь. Це умисні дії, що грубо порушують громадський порядок і виражають неповагу до суспільства.

—       Як хуліганство карається законом?

Відповідь. Позбавленням волі на термін до 1 року або виправни­ми роботами на цей самий термін чи грошовим штрафом, а злісне хуліганство — позбавленням волі на термін від 1 до 5 років.

— Чи були ви колись свідка­ми хуліганства?

Відповідає кожен учасник бесі­ди.

—Чи допускав хтось із вас хуліганські дії щодо інших лю­дей?

Відповідає кожний учасник бесіди.

—Що для кожного з вас е найбільшим злочином?

Відповідає кожний учасник і обґрунтовує свою думку.

—Поговоримо про право і школу. В якому законодавчому документі України закріплено право на освіту?

Відповідь. У Конституції.

—В яких документах у школі викладено обов'язки учнів?

Відповідь. У «Законі про освіту», у Статуті школи, в Правилах для учнів.

—Чи знаєте ви Правила для учнів?
Відповідає кожний учасник.

—Чи може учень працювати у вільний від навчання час (на канікулах), де саме? З якого віку? Що для цього потрібно? Чи знаєте ви, куди з вернутись?

Відповідь. Так, може. З 14 років. Для цього потрібна заява батьків, дозвіл школи. Зверта­тися можна у соціальний відділ для молоді або в інспекцію у справах неповнолітніх.

—Які правопорушення найчастіше бувають у нашій школі?

Відповідає кожний учасник.

—Уявіть, що ви стоїте на шкільному обліку як схильні до правопорушень. Чи знаєте ви, як треба поводитися, щоб вас зняли з обліку?

Відповідає кожний учасник, пояснює свою дум­ку,

—Що ви розумієте в адміністративному за­конодавстві під терміном «громадське місце»?

Відповідь. Вулиці, вокзали, кінотеатри, те­атри, магазини, установи, бібліотеки, музеї, салони громадських видів транспорту, житлові будинки, подвір'я житлових будинків, школи тощо.

—Назвіть кілька прикладів протизаконної поведінки в громадських місцях, свідками яких ви були.

Відповідає кожний учасник.

— Розглянемо кілька прикладів з нашого шкільного життя.

Перший приклад — ситуація із шкільного жит­тя.

Користуючись тим, що у шкільному коридорі нікого не було, учень порвав чудову фотогазету, що висіла на стіні. Чи порушив цей учень прави­ла поведінки в громадському місці, враховуючи те, що у скоєному він не зізнався?

Відповідає кожний учасник, обґрунтовуючи свою думку.

Другий приклад — ситуація зі шкільного жит­тя.

Один з учнів школи ненавмисне розбив шибку у вікні коридору. І хоч цього ніхто не бачив, хлопчик сказав про свій вчинок класно­му керівникові і однокласникам. Прийшовши додому, схвильований хлопчик розповів про неприємну подію батькам. Тато дістав шиб­ку потрібного розміру, наступного дня учень приніс її в школу. Техпрацівники допомогли вставити шибку.

Як ви вважаєте, цей вчинок можна вважати порушенням поведінки в громадському місці?

(Учні висловлюють свої думки.)

—Чи є серед ваших знайомих працівники міліції?

—Чи міг би ти стати на захист людини, яку б'ють, грабують чи хочуть вбити?

Відповідає кожен учасник.

—Що означає «Охороняти природу»?
Відповідь. Не допускати такого впливу на навколишнє середовище, яке погіршувало б його. Це заходи проти викидів шкідливих газів в атмосферу, шкідливих стічних вод у річки, озера, моря. Виправляти помилки, допущені людьми в минулому: очищувати річки й озера, відновлювати ліси, зберігати рідкісні види тва­рин і рослин.

—Що таке власність неповнолітніх?
Відповідь. Деякі особисті речі — одяг, книги тощо.

—У яких випадках підліток може розпоряджатися цінним власним майном, наприклад, бу­динком, дачею, автомобілем?

Відповідь. У випадках спадку, дарування влас­ністю підлітка може бути будь-яке майно. Підлі­ток, як і повнолітній, може володіти, користува­тися, розпоряджатися цим майном.

—Які ви знаєте основні обов'язки батьків і дітей?

Відповідь. Обов'язок батьків — виховувати дітей, піклуватися про їхній фізичний і мораль­ний розвиток, про підготовку їх до праці. Бать­ки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей, а в разі потреби — повнолітніх непраце­здатних дітей. Обов'язок дітей — піклуватися про батьків. У разі, якщо батьки непрацездатні і потребують допомоги, повнолітні працездатні діти їх утримують.

—Де, коли, у яких випадках кожній людині в її житті можуть стати у пригоді юридичні знан­ня?

Відповідь. Коли людина сама порушила за­кон, або коли допущено порушення закону щодо неї.

—Порівняйте дві галузі знань: медицину і правознавство. Скажіть, що спільне ви бачите між ними?

Відповідь. В обох галузях лікують людей: медицина лікує тіло, а правознавство — розум, вчинки людей.

Підсумки бесіди Запитання до учнів

Що нового для себе ви дізналися з бесіди «Закон і ми»?

Що повчальне для себе ви почули?

Яку користь принесла для кожного з вас ця бесіда?

Висновок

Не за горами час, коли ви закінчите школу і вступите у самостійне життя. Ви маєте успішно займатися дорученою справою, бути відпові­дальним, виконувати громадянські обов'язки — хорошого трудівника, захисника Вітчизни, патріота, борця з недоліками і зловживання­ми в суспільстві, господаря багатств країни, сім'янина. Державі буде важлива ваша думка, ваші пропозиції щодо проектів законодавчих актів, які виносяться на широке обговорення. При цьому корисно поповнювати свої правові знання. І особливо важливим є зміцнення го­товності боротися зі злом, непримиренність до того, що заважає нам жити. Усе це потрібно громадянинові України

Заняття 6

 Тема: Толерантне спілкування в учнівському середовищі

 Мета:

-  розширити можливості встановлення контакту в різних ситуаціях спілкування;

-  відпрацювати навички розуміння себе, інших людей і взаємин між людьми;

-  розвивати розуміння слухати і розуміти інших;

-  формувати позитивне ставлення до однолітків.

Матеріали: бейджики; фломастери; кошик; стікери, пластмасовий стаканчик.

1.         Повідомлення  теми тренінгу.

         Вправа «Очікування»

На підготовлених кольорових стікерах, які знаходяться у кожного на спинці крісла учасники формують свої очікування від тренінгового заняття. Після озвучування кожен стікер прикріплюють до «Кошика очікувань». Після озвучування кожен стікер прикріплюють до «Кошика очікувань».

 

3.Вправа «Правила роботи в групі»:

 

1.       Правило рівноцінності. Відсутня субординація, немає розходжень щодо статусу.

2.       Правило активності. Від активності кожного члена групи виграють усі.

3.       Правило коректності. Судження не оцінюються. Обговорюється тільки те, що відбувається «тут» і «зараз».

4.       Правило конструктивного зворотного зв’язку. В обговоренні ситуації беруть участь усі. Один говорить – всі слухають.                                            Учасники тренінгу приймають «Правила роботи в групі»

4.  Вправа «Самопрезентація»

Учасники отримують бейджики і фломастери. На бейджику пишуть ім’я, яким би хотіли, щоб їх називали у групі.

Після цього кожен називає своє ім’я і продовжує 2 незакінчених речення:

1) Спілкування для мене…

2) У спілкуванні я схожа (ий)…

Наприклад, я Світлана, спілкування для мене – це обмін інформацією;

У спілкуванні я схожа на хмаринку.

Проводиться самопрезентація.

Після завершення самопрезентації кожного учасника вітають оплесками.

-Чи  складно було  виконувати завдання?

-Що  ми  нового дізнались?

5. Вправа «Стаканчик»

Учасники  отримують  завдання  спробувати  зробити  з  пластиковим  стаканчиком  певні  дії: зімнути, порвати, тощо.

-  Що  ви відчували, коли  робили  певні  маніпуляції  з  стаканчиком?

Потім  тренер пропонує  спробувати  повернути  стакан  в  попередній  стан.

- Що змінилось?

- Чи  сподобався   вам  стаканчик, який  ви  повернули  в попередній вигляд?

  Висновок  тренера: невміння зрозуміти іншого, впевненість, що ваша думка   є єдиною правильною, небажання подивитися на ситуацію очима іншого – найкоротший шлях до непорозуміння, а часто й до виникнення конфлікту.

  Отже, якщо ви прагнете ефективного спілкування, необхідно поводитися так, аби не ображати партнера, поважати іншого та його точку зору, незалежно від соціального становища, національності, індивідуальних особливостей, уподобань. Таке спілкування називається толерантним.

5.  Інформаційне повідомлення «Як правильно спілкуватися»

  Важливо вміти проявляти толерантність під час спілкування. Це передбачає не лише прийняття іншого, а й уміння підтримувати і допомогти йому. Одним із ефективних способів вирішення цієї проблеми є усвідомлення своїх почуттів і здатність сказати про них партнерові. Саме такий спосіб самовираження і називається «Я-повідомлення».

  «Я-повідомлення» - усвідомлення та розповідь про власний стан, викликаний певною ситуацією.

  Використання під час спілкування «Я-повідомлень» допомагає виразити свої почуття, не принижуючи іншу людину (порівняйте: «Я дуже хвилююся, коли тебе немає вдома о 23:00 годині» і «Ти знову прийшов додому о 23:00 годині?!»)

  «Я-висловлювання» - це розповідь про почуття, які ви переживаєте у неприємній для вас ситуації, визнання та формулювання власної проблеми з цього приводу («Вибач, але я відчуваю роздратування, коли ти говориш це…», «Коли я чую твої слова, то навіть не знаю, що і сказати, настільки я розгублена»). Формулюючи таким чином речення, ви усвідомлюєте власну проблему: це – моя проблема, що я роздратована, це – мої відчуття, і ніхто, крім мене, не може зрозуміти, чому саме ці відчуття виникли у мене в такій ситуації.

  Важливо розуміти, що «Я-висловлювання» конструктивно змінює не лише ваше особисте ставлення до конфліктної ситуації, але й ставлення вашого співрозмовника до неї. Людина завжди відчуває, коли її звинувачують чи хочуть перекласти на неї відповідальність.

  Ваше щире висловлювання своїх почуттів із позицією усвідомлення власної відповідальності за те, що з вами відбувається, не може нікого образити чи викликати агресію, а навпаки, спонукає вашого партнера замислитися над правильністю його вчинку.

  «Я-повідомлення» включає в себе не тільки «проговорювання» свого емоційного стану, а й визначення умов та причин, що викликали ситуацію.

Орієнтовна схема «Я-повідомлення»:

§ опис ситуації, яка викликала напруження («Коли я бачу, що ти…», «Коли це відбувається…», «Коли я стикаюся з такою ситуацією…»);

§ точне визначення власного почуття у певній ситуації («Я відчуваю…», «Я не знаю, що і сказати…», «У мене виникла проблема…»);

§ побажання щодо зміни ситуації («Я просив би тебе…», «Я буду вдячний тобі, якщо…»).

6. Енерджайзер «Фруктовий  салат»

Тренер пропонує  учасникам по  колу  з  фруктами: салат, виноград, ківі, гранат.  А зараз зробимо салат з винограду та ківі; з банану та гранату….Завдання  учасникам  помінятись  місцями, а  ведучий  має  також  зайняти  чиєсь місце. Хто  залишиться-той  стає ведучий.

7. Вправа «Толерантне спілкування»

Мета: засвоєння конструктивних засобів виходу із конфліктних ситуацій. Інструкція. Вибираються декілька цікавих ситуацій, що були запропоновані самими підлітками, і розігруються перед групою за допомогою добровільних учасників.

  Учасники об’єднуються в пари (за порами року), витягують одну ситуацію із п'яти запропонованих, обговорюють її і записують на аркушах «Я-висловлювання» і «Ти-висловлювання».

Ситуації для обговорення.

1.  Однокласниці постійно про щось говорять між собою і сміються. Коли ти підходиш до них, вони замовкають або кажуть: «Іди, нам треба поговорити».

2.  Хлопці з класу придумали для тебе образливе прізвисько, і коли тебе викликають до дошки, починають обзивати.

3.  Мама звинувачує тебе у тому, що ти взяла її річ без дозволу.

4.  Учитель постійно докоряє, що ти можеш учитися краще, але лінуєшся. Тобі це не приємно, адже ти докладаєш усіх зусиль.

5.  Однокласники звинувачують тебе в тому, що ти всі секрети класу розповідаєш класному керівнику, при цьому дещо додаєш від себе.

- Висловлюються думки про те, який вихід із ситуації був самим вдалим, чому?                     

8. Вправа «Інструкція по використанню електроприладу»

Уявіть себе електроприладом (холодильником, телевізором, комп’ютером, праскою) і напишіть «Інструкцію по використанню електроприладу». Зачитайте складені вами рекомендації, для того, щоб ваш прилад прослужив довго і не ламався.

-              Для чого я вас попросила  скласти цю інструкцію?

-              Чи є щось спільне у користуванні електроприладом (експлуатацією ) та працею людей?

-              А в чому різниця?

Висновок тренера: при користуванні електроприладами ми прагнемо, щоб вони якомога більше часу працювали без ушкоджень і  дотримуємось майже суворо всіх приписів інструкції, також і людині потрібно дотримуватися певних правил спілкування, бути толерантними, стриманими, відноситися до інших так, як ми би хотіли, щоб відносилися до нас.

9. Вправа «Очікування»

Коли очікування тренінгового заняття виправдалися його вкидають до кошика.       

10. Підсумок  тренера «Про рай і пекло»

  Тренер розповідає учасникам притчу:

«Якось мудрець звернувся до Господа з проханням показати йому рай та пекло.

Господь погодився і відвів мудреця до великої кімнати, посеред якої стояв величезний казан з їжею, а навколо нього ходили і плакали голодні та нещасні люди. Вони страждали, бо не могли поїсти, хоча у них були ложки, а ручки у ложок були дуже довгі – довші за руки.

-              Так, це справді пекло, - сказав мудрець.

Тоді Господь відвів мудреця до іншої, точнісінько такої ж кімнати. Посеред цієї кімнати стояв такий же казан з їжею, а люди, що були в кімнаті, тримали в руках точнісінько такі ж ложки, проте вони були ситі, щасливі й веселі.

-              Так це ж рай! – вигукнув мудрець».

Запитання для обговорення:

-              Що допомогло людям з другої кімнати стати щасливими?

-              Що змогли зробити щасливі люди і не змогли нещасливі?

Отже,  порозумітися, вирішити проблеми люди можуть ефективно  взаємодіючи один з одним   тобто спілкуючись толерантно.

 

Заняття 7

                                                       Тема:  Конфлікти.

Мета: розширити знання учнів про конфлікт; ознайо­мити їх із психологічною природою конфлікту, його структурою, динамікою; показати ефектив­ні шляхи розв'язання конфліктних ситуацій; учити використовувати в спілкуванні з іншими людьми тактику співробітництва, знаходити конструктивні способи вирішення проблемних ситуацій; форму­вати в учнів почуття єдності з колективом, спону­кати їх до роботи над собою; сприяти взаєморо­зумінню в класі; виховувати повагу до товаришів, почуття відповідальності за свої слова і вчинки.

Обладнання: портрети двох незнайомих людей; чисті аркуші па­перу; дві будь-які газети; гілочки дерев; стрічка. Коментар: учитель заздалегідь просить учнів принести на го­дину спілкування по гілочці будь-якого дерева.

Хід заняття

Творча робота «Асоціації».

Учитель на дошці пише слово «конфлікт». Учні повин­ні по черзі називати слова, які асоціюються у них із цим словом. (Боротьба, зло, агресія, війна, жах, вибух, ворож­неча, ненависть, обзивання, бійка, удар, сльози, сум, роз­дратування, недовіра, біль тощо). Чим більше буде слів, тим повніше ми розкриємо значення даного слова.

Запитання до учнів.

Який заряд мають названі вами слова — позитивний чи негативний?

Слово психолога.

За східною легендою, одного разу боги вирішили створи­ти Всесвіт. Створили зірки, сонце, моря, гори, квіти, хма­ри, людину і Істину. Однак постало питання: куди заховати її, щоб людина не змогла її відшукати? їм забажалося про­довжити шлях пошуку Істини.

«Давайте сховаємо її на найвищій гірській вершині»,— сказав один.

«Давайте сховаємо її на далекій зірці»,— запропонував другий.

«Давайте покладемо її на дно найглибшої безодні».

«Давайте заховаємо її на зворотному боці Місяця».

А наймудріший Бог сказав: «Ні. Ми заховаємо Істину в серці людини, тоді вона шукатиме її у всьому Всесвіті, не знаючи, що носить її постійно в собі».

Отож, шукати істину слід у собі. І сьогодні ми спробує­мо розібратися в собі й знайти правильний вихід із ситуації в момент конфлікту.

Шкільне життя сповнене конфліктів, тому кожному учасникові навчально-виховного процесу необхідно знати психологічну природу конфлікту, його структуру й дина­міку, ефективні шляхи розв'язання.

Конфліктологія — нелегка наука. Але проблема не в її важкодоступності, а в небажанні людини пізнати істину. Тож я спробую допомогти вам знайти відповіді на різні за­питання, що стосуються конфліктів.

Запитання 1. Що таке конфлікт з наукової точки зору?

Слово «конфлікт» латинського походження. У пере­кладі воно означає «зіткнення». Мається на увазі зіткнення протилежних інтересів, позицій, поглядів. Це процес загострення суперечностей між двома чи більше особами — під час розв'язання проблеми, що має особисту значимість для кожного.

Запитання 2. Які види конфліктів розрізняють у конфліктології?

За кількістю учасників конфлікти бувають: міжособисті, міжгрупові, міжколективні, міжнаціональні, міждержавні. За проблемною ознакою конфлікти поділяються на сімей­ні, педагогічні, політичні, економічні. Ступінь загострення конфліктів теж різна: від незадоволення, протидії, ворож­нечі до війни.

Запитання 3. Чому виникають конфлікти і як узагаль­нити причини їх виникнення?

В основі кожного конфлікту лежить ситуація, що ви­являється в зіткненні протилежних позицій осіб із якого-небудь приводу. Щоб конфлікт почав розвиватися, необхід­ний інцидент, коли одна з осіб починає діяти, зачіпаючи інтереси іншої.

Причини конфліктів полягають у неможливості отри­мати те, що хочеться чи необхідне; в існуванні різних то­чок зору на одне і те ж питання. Усі ми знаємо, що коли втрачаємо контроль над своїми почуттями, емоціями, коли з'являються неприємні спогади, то навіть незначну пробле­му можемо перетворити у великий конфлікт.

Запитання до учнів.

На вашу думку, у яких випадках конфлікт відіграє по­зитивну роль? (Коли йде боротьба з несправедливістю й не­чесністю, для зняття напруги у взаємостосунках, на спор­тивних змаганнях.)

Слово психолога.

У всіх людей і соціальних груп є проблеми, при розв'язанні яких можуть виникнути конфлікти.

Творча робота «Конфліктні ситуації».

Психолог  просить учнів визначити, в яких життєвих ситуаціях можуть виникнути конфлікти щодо них самих, їхньої сім'ї та країни в цілому. Усе назване учнями запи­сується на дошці в три стовпчики.

 

Я	Моя сім'я	Україна
Запізнився на урок Одержав двійку Обзивання  Бійка Сварка з друзями Не вивчив урок Загубив портфель	Зауваження Погані оцінки      Пізно прийшов Не прибрав після себе Побив посуд  Порвав куртку Забув шапку	Економічні негаразди                                                                         Непорозуміння між політичними партіями                                                                                                                       Політична криза

                                

Слово психолога

Отже, головне не в тому, щоб уникати конфліктів, а в тому, щоб навчитися їх розв'язувати.

Як правило, конфлікт виникає на основі неповаги, коли одна людина дозволяє собі ображати іншу. Невміння спіл­куватися підсилює конфлікт (суперечку) і призводить до опору.

Колективне обговорення ситуації.

Для обговорення учитель пропонує таку«ситуацію: Зникла ручка, яка лежала на парті.Ти взяв мою ручку?

Ти хочеш сказати, що я злодій?

Якщо ти не злодій, то як вона опинилася у тебе?

Не твоє діло. (Удар плечем.)

Учні вносять свої пропозиції, як можна було б зупини­ти конфлікт. (Разом пошукати ручку. Змінити упереджене ставлення до учня, адже ти твердо не знаєш, хто саме й взяв.)

Слово психолога.

Часом конфлікт виникає з дрібниць (штовхнули, кину­ли репліку тощо). Це відбувається, як у ліфті. Уявіть, що ліфт загорівся. Там є кнопка, яку можна натиснути і він зупиниться. Так і в конфлікті.

Треба вміти: зупинитися, подумати, відійти, покликати дорослого, порадитися з ним; використати гумор; спокійно дихати; сказати щось хороше; вибачитися* погодитися. Усе це може зупинити конфлікт.

Запитання 4. Які є причини конфліктів між учнями й учителями?

Виявляється, що виникненню конфліктів сприяють:

можливість учителя прогнозувати на уроці поведін­ку учня;

недостатність інформації про причини того, що тра­пилося, адже це утруднює вибір оптимальної по­ведінки вчителя і відповідного до ситуації тону;

намагання вчителя зберегти свій статус, якщо свід­ками ситуації є інші учні;

4)якості характеру і нестандартна поведінка учнів.
Не слід забувати і про особистісні якості вчителів, які

по-різному сприймаються учнями.

Запитання 5. Як наглядно можна зобразити конфлікт?

Наочно конфлікт можна зобразити у вигляді айсберга, в якому видно тільки надводну частину, а все, що під во­дою, сховане (неповага, деструктивне спілкування, опір).

Запитання 6. Які риси характеру властиві конфліктній особистості?

Конфліктність особистості — це відсутність культури спілкування людини, використання конфліктних стерео­типів поведінки. Серед рис характеру, які властиві конфліктній особистості, можна назвати: бажання домінувати за будь-яких умов, бути занадто принциповим, надмірна прямолінійність, поганий настрій і роздратованість, хибне уявлення про те, що слід казати «всю правду» у вічі, не­справедлива оцінка вчинків і дій інших.

Запитання 7. Як уміння спілкуватися впливає на роз­виток стосунків між людьми?

Люди дивляться одне на одного в середньому 35—50 % усього часу, протягом якого проходить розмова. Що ж люди бачать в очах одне одного? Давайте підберемо слова, що характеризують погляд. (Радісний, здивований, зляка­ний, гнівний.) Отже, навіть погляд іноді може визначити конфліктне продовження стосунків.

Я хочу навести приклад, як, не вживаючи слів, можна позитивно або негативно настроїти співрозмовника.

Творча робота «Фотографія».

Психолог  вивішує на дошку портрети двох незнайомих людей (один із них — злодій, який завдав людям багато прикростей, а інший — молодий учений) і просить учнів детально охарактеризувати їх зовнішність. Усе назване учнями записується на дошці у два стовпчики:

Злодій: підступний погляд, пронизливий, неприємний зовнішній вигляд, насуплені брови, злий вираз обличчя, недовірливо сприймає всіх.

       Науковець: серйозний погляд, розумні очі, високий лоб, охайний, зосереджений вигляд обличчя.                                                              

Слово психолога.

Насправді цих людей ви зовсім не знаєте, але мені вда­лося настроїти вас так, як я того хотіла. Ми почепили ярли­ки, не уявляючи, хто є насправді ці люди. Наші негативні установки можуть перешкоджати встановленню добрих сто­сунків. Остаточне уявлення про людину можна сформува­ти, враховуючи власний досвід спілкування з нею. Навіть тоді, коли вона вчинила погано, треба залишити їй шанс виправитись і стати кращою.

Творча робота «Кошик».

Учитель роздає чисті аркуші паперу і просить учнів на­писати на них ті слова і вирази, якими їх називали колись чи називають тепер і які їм не подобаються, викликають гнів, образу. Потім учитель збирає аркуші в кошик зі сло­вами «Якщо ви позбулися цих ярликів, то повинні поду­мати про те, що ніколи не будете чіпляти ярлики іншим людям».

Запитання 8. Чи можна керувати конфліктом?

Ми часто помічаємо, що є речі, які викликають у нас почуття гніву так швидко, що ми не усвідомлюємо цього. Якщо ви хочете уникнути зайвого конфлікту, корисно зна­ти свої слабкі місця. Тоді ви можете уникнути людей, си­туацій чи розмов, які втягують вас у конфлікт проти вашої волі.

Якщо ви помилково ображаєте людей, то можете опини­тись у небажаних конфліктах. Було б добре дізнатися, чи не стало у вас звичкою викликати в інших гнів, обурення. Якщо так, то ви завжди потраплятимете в конфліктні си­туації.

Бажане спілкування означає прагнути до порозуміння, уникати ворожнечі, із самого початку дотримуватись друж­нього тону. Бути тричі обережнішим з образливими, з тими, хто не розуміє гумору, хто поважає тільки свою думку

Запитання 9. Яка поведінка в ситуації конфлікту най­ефективніша?

Існують такі варіанти виходу із конфліктної ситуації: наступ, відступ, поступка, втеча і співробітництво. Най­продуктивнішим вважається співробітництво, при якому особи, що конфліктують, дотримуються принципу: «Щоб я виграв, ти теж повинен виграти». Але треба вміло по­яснити свої бажання, уміти вислухати іншого і врахувати його інтереси.

Гра «Влада».

Використовується газета. Це символ влади. Учасники гри беруться однією рукою за газету. По команді «поча­ли» кожний має захопити якомога більше «влади». Учи­тель підкреслює, що в цій ситуації кожний думав лише про себе — і всі лишилися ні з чим, а тепер слід подумати і про інших.

Газетний аркуш стелиться на підлогу. По команді всі повинні стати на газету. Потім газета згортається удвоє. Учитель робить висновок, що учні виконали це завдання не завдяки силі кожного, а об'єднавши свої зусилля.

Заключне слово психолога.

У кожного на парті є невеличка гілочка дерева. її легко переломити. А якщо я зберу всі гілочки і спробую їх пере­ломити, то мені це не вдасться. Ось так і в житті. Кожного з вас окремо легко скривдити, образити, а якщо ви будете разом, у гурті, то ніякі вороги вас не здолають і всі нега­разди ви легко подолаєте. Ми з вами зберемо наші гілочки у пучечок і перев'яжемо стрічкою. Цей пучечок стане сим­волом нашої єдності.

Заняття 8

Тема. Конфлікт із батьками.

Мета: обговорити з учнями проблеми стосунків бать­ків і дітей; навчати школярів шукати компроміс у спілкуванні з дорослими; виховувати в учнів са­мостійність, розміркованість, повагу до батьків.

  Обладнання:чисті аркуші паперу, ручки.

  Коментар: для проведення заходу вчитель заздалегідь розробляє і пропонує учням анкету «Перемоги і поразки мого спілкування з батьками», за допо­могою якої з'ясовує головні проблеми стосунків між школярами та їхніми батьками. Після про­ведення заходу учитель організовує на цю тему батьківські збори і з батьками учнів також прово­дить творче завдання «Мирна угода».

Хід заняття

Слово психолога.

Звичайно, не всі підлітки конфліктують зі своїми бать­ками. Але все-таки йу вас, у ваших друзів є теми, які вам складно обговорювати з дорослими.

Але головна причина ваших сварок із батьками — на­певно, їхня надмірна увага до вас. Вони звикли вважати вас маленькими, постійно повчають, контролюють: «Піднімай­ся, спізнишся до школи... Лягай раніше, або проспиш... Сі­дай за уроки... Не затримуйся після школи...». Вони радять, із ким дружити, що вдягати, яку музику слухати, стежать за кожним вашим кроком.

«Ну чому вони постійно втручаються у моє життя?». Мабуть, ця думка останнім часом тривожить багатьох із вас. Ви сердитесь, ображаєтесь," наполягаєте на своєму, а вони, відповідно, посилюють контроль, заборони стають іще жорсткішими, і ваші суперечки дедалі частіше закін­чуються сварками.

Запитання до учнів.

У яких життєвих ситуаціях батьки стають вашими суп­ротивниками?

Які причини спонукають ваших батьків на такі дії?

Слово психолога.

За всіма цими конфліктами стоїть одна особливість під­літкового віку — прагнення до самостійності. Ви намагаєтесь відвоювати в батьків право самим вирішувати свої справи. Але найчастіше таку незалежність вам доводиться здобу­вати в «боях».

Можете не сумніватися, що дорослим дуже добре відомі всі способи ведення «невидимої війни».

Наприклад, ви зателефонували другові:

У тебе коли батьки приходять додому?

Після шостої.

І в мене теж. Давай закінчуй швидше з уроками, змиємося, поки не пізно!

Цей спосіб «здобувати волю» ще досить невинний. Буває так, що підлітки йдуть на відкрите протистояння з батьками.

Наприклад, однокласник зізнався вам: якби не постійні причіпки батьків, він давно б уже змінив рвані джинси із заклепками на звичайні брюки. Але робити цього не хоче, бо батьки в такому випадку відразу ж подумають, що «пе­ремогли» його.

Не є рідкістю й ситуації, коли дівчина або хлопець йдуть на явну брехню, аби «пустили», «не заборонили», «відчепилися».

Усі ці способи відстояти себе перед дорослими погані тим, що, по-перше заважають вам дорослішати, тобто ста­вати по-справжньому самостійними; а по-друге, неминуче призводять до родинних конфліктів.

Спробуйте подивитися на себе очима батьків. Як ви га­даєте, чому вони до вас прискіпуються? Усе дуже просто: батьки ще не звикли, що ви виросли. Вони тривожаться за вас й бояться, що із вами станеться щось недобре. І, по­годьтеся, часто їхнє хвилювання має підстави. Ви справді вискакуєте на мороз без шапки, а потім хворієте. Або не завжди готуєтеся до уроків. У вас іще дуже мало життєвого досвіду, і ви помиляєтесь, робите дурниці, самі не помічаю­чи цього, а батьки вже знають шляхи розв'язання багатьох ваших проблем, і, звичайно, їм дуже хочеться вберегти вас від «зайвих» (як їм здається) розчарувань і помилок, пере­дати вам свій досвід.

Бесіда.

Запропонуйте   способи   розв'язання   найпоширеніших конфліктних ситуацій із батьками.

Слово психолога.

Справді, багато хто з дорослих забуває, що таке бути підлітком, але ж колись і вони так само хотіли бути самостійними та вчитися життя тільки на власному досвіді! Тому є сенс спробувати себе в ролі дипломата й постаратися знайти спільну мову зі старшими.

Для початку спробуйте поговорити з батьком або мамою про той час, коли вони були підлітками. Можливо, у них були такі самі проблеми, що й у вас нині? А головне — по­чинайте доводити їм, що ви вже не діти, не словами, а вчин­ками!

Тобто ви маєте довести, що здатні брати на себе обов'язки і відповідати за свої дії. Якщо, наприклад, дівчина згадує, що вона доросла, тільки коли збирається на дискотеку до її слів важко ставитися серйозно. Але якщо вона на рівних братиме участь у житті родини (хоча б стежитиме за тим, щоб у холодильнику завжди був «черговий» набір продук­тів), самостійно плануватиме свій день, виконуючи важливі справи без зайвих нагадувань, батьки поступово почнуть довіряти їй більше.

А ось іще один спосіб, більше прийнятний для хлопців. Візьміть на себе весь дрібний технічний ремонт, який вам під силу. Ви ж повертаєтесь додому раніше, ніж батько, й у вас більше вільного часу.

До речі, не забувайте попереджувати батьків, коли за­тримуєтесь у друзів допізна! Адже ви пам'ятаєте: вони за вас хвилюються. Це вчинок дорослої людини, яка поважає себе та інших.    

Якщо предметом ваших сварок із батьками є справи, у які з вашого погляду, їм утручатися не слід, спробуйте скласти разом із ними таблицю, яка стане своєрідною уго­дою між двома поколіннями однієї родини.

Творче завдання «Мирна угода».

Учитель роздає учням аркуші паперу і просить поділити їх однією лінією навпіл. Ліву частину називають «Вирішую сам», а праву— «Вирішуємо разом».

Потім у кожній частині учні записують у стовпчик кіль­ка справ, які вони вважають особистими або такими, які мають вирішувати разом з батьками.

 

Вирішую сам	Вирішуємо разом.
•   3 ким товаришувати; •   як одягатися, коли йду гуляти; • в якому гуртку чи секції займатися.	•  Яка найпізніша година повернення додому; •   коли сідати за уроки: •   на що витрачати кишенькові гроші; •  які факультативи відвідувати в школі; •   як слідкувати за здоров'ям.

Заключне слово психолога.

Не переживайте, якщо в лівій частині спочатку буде за­мало рядків. Коли батьки побачать, що ви успішно вико­нуєте записане праворуч, дотримуючись домовленості, вони не заперечуватимуть проти перенесення цих справ у розряд «Вирішую сам». Часто в родинних стосунках немає злагоди через те, що батьки уявляють вас не такими, якими ви є нас очікують від вас чогось іншого, а ви не справджуєте їхніх надій. Спробуйте виправити цю ситуацію. Постарайтеся по­яснити батькам, що ви вже достатньо дорослі і самі здатні вирішувати, чим і як вам займатись (але не забувайте: і тут справи важать більше, ніж слова). Наприклад, мама хоче, щоб ви навчались музики, а ви захоплюєтесь програмуван­ням. Спробуйте переконати батьків, що займаючись улюб­леною справою, ви досягнете набагато більших результатів, і згодом вони пишатимуться вами.

А ще завжди пам'ятайте: ніхто ніколи не любитиме вас так, як ваші батьки!

Заняття 9

 

Тема: Гра власним життям.

Мета: розглянути проблему псевдосуїциду через при­зму психології підлітка; акцентувати увагу на амо­ральності гри власним життям та небезпеці такої поведінки.

Обладнання: роздавальний матеріал (роздруковані картки, на яких записана ситуація для обговорення).

Хід заняття

 Слово психолога.

Ви, мабуть, зустрічали людей, яких називають розбе­щеними, слабохарактерними, неврівноваженими. На жаль, саме ці категорії людей схильні маніпулювати власним життям для досягнення мети, не розуміючи його цінності й неповторності.

Запитання до учнів.

·        Чи знаєте ви, що таке суїцид?

·        Слово психолога.

·        На цій годині спілкування я допоможу вам зрозуміти, що суїцидна поведінка є аномалією в людському житті.

Колективне обговорення ситуації.

Психолог  роздає роздруковані картки, на яких записана ситуація для обговорення, і просить учнів ознайомитися з нею, а потім відповісти на запитання.

Ситуація для обговорення

Олі не відмовляли ні в чому з дитинства. Батьки готові були на що завгодно, тільки б рідна доня була задоволена. Одяг шили на замовлення, відвозили і забирали із школи до сьомого класу, найменша застуда викликала справжню паніку.

Одного сезону в моду ввійшли шкіряні куртки. Оля за­бажала і собі, але батьки попросили її зачекати, тому що недавно купили комп'ютер, і грошей поки що нема. Але Оля не бажала чекати, адже їй не відмовляли раніше. Бать­ки не могли зрозуміти її злості, образи — вони робили все можливе для своєї дитини. «Це питання життя і смерті»,— сказала Оля. Батько запротестував, мов, ніколи питання речі не буває важливішим за життя.

Наступного дня, повернувшись з роботи, вони застали доньку непритомною, а навколо неї лежали розкидані таб­летки. Олю відвезли до лікарні, врятували життя. А піс­ля повернення додому на неї чекала розкішна шкіряна куртка. Протягом життя Оля знов і знов лякала рідних спробами самогубства. Батьки йшли на все, доки одного разу не зрозуміли всієї небезпеки і серйозності ситуації, після чого звернулись за допомогою до психолога.

— Як ви оцінюєте описану ситуацію? На чий бік ви ста­нете? Суїцид здатен вирішити наші проблеми? А чим він відрізняється від псевдосуїциду? Чим небезпечний псев­досуїцид? На чому він заснований?

Слово психолога.

Так, небезпека гри із смертю полягає в тому, що думки про неї можуть засісти в підсвідомості й спрацювати в мо­мент, коли сама людина не бажатиме помирати. Крім того, якщо ви будете постійно шантажувати людей навколо себе, з часом ваші погрози не сприйматимуть серйозно, і тоді до­ведеться перейти від слів до справи, інакше все виглядати­ме як фарс. Отже, людина сама заганяє себе в глухий кут.

Найбільше схильні до суїцидальних дій підлітки, що не можуть правильно оцінювати ситуацію, не хочуть прислу­хатися до думки старших. Як правило, псевдосамогубець завжди діятиме так, щоб його життя змогли врятувати (роз­кидані таблетки, щоб знали, від чого знепритомнів; хтось із старших присутній вдома і зможе вчасно надати допомогу тощо).

Особливість підліткової психології в тому, що всі невда­чі виглядають катастрофічними, здається, що проблеми не піддаються вирішенню, ситуації виглядають безвихідними. Наявна схильність до перебільшення, неспроможність ре­ально оцінювати обставини, нездатність самотужки вирі­шувати свої проблеми — ось причини підліткового суїциду. Ці причини потрібно знати, розуміти їх природу, а також те, що кожна людина дорослішає, стає з часом самостій­ною, набуває життєвого досвіду, словом, стає спроможною самостійно жити.

Крім того, варто задуматися, чи є на світі щось цінніше за людське життя.

Бесіда.

Скажіть, чим цінне людське життя? Що потрібно лю­дині, дитині для досягнення мети? Невже самогубство? (Має існувати сама мета, має бути розуміння шляхів її досягнення, треба реально оцінювати власні сили, не на­магатись досягти бажаного за всяку ціну.)

Які люди схильні до псевдосуїциду? (Надміру емоцій­ні, чутливі, істеричного типу, залежні від чужої думки, .іамкнуті.)

Слово психолога.

Отже, псевдосуїцид не є способом вирішення проблем, досягнення мети; шантаж не є засобом отримання бажано­го, а будувати стосунки з людьми на основі страху просто недопустимо.

Потрібно вчитися відкрито обговорювати проблеми, си­туації, шукати шляхи розв'язання наболілих питань.

До людей, схильних гратися з власним життям, недо­пустимо ставитися байдуже (ну і стрибай із вікна!), тому що це може призвести до катастрофічних наслідків.

Псевдосуїцид спотворює особистість, він негативно впли­ває на здоров'я людини.

При спробі близької вам людини покінчити з життям треба терміново звертатися за допомогою до психолога або психотерапевта.

Заключне психолога.

Обговорюйте свої проблеми, не вважайте ганебним про­сити допомоги, женіть геть важкі думки, не намагайтеся досягти бажаного, шантажуючи інших власним життям, адже межа між грою і реальною небезпекою загинути надто тонка. Пам'ятайте про свою неповторність на Землі.

Заняття 10

Тема:  «Цінність життя людини»

Мета: розкрити значення і цінність життя людини.

 Формувати уміння бачити в життєвих негараздах лише тимчасові труднощі і бажання долати їх.

Обладнання:

- DVD-програвач, телевізор, відеоклип групи «ДДТ» «Ты не один»

- музичний центр, диск Світлани Копилової «Песні-притчі. Дар Богу»
Слово психолога з елементами бесіди

Спостерігаючи, як трава прориває панцир асфальту і пробивається до сонця, мимоволі дивуєшся силі життя, яка таїться в ній. Це прагнення жити в будь-якій ситуації, властиво всьому живому.

Живим істотам невластиво припиняти своє життя мимоволі. І лише вершина всіх земних творінь — людина — інколи здійснює вбивство самої себе. Чому і як це відбувається? Чому загальний закон виживання всього живого раптом перестає діяти, коли мова заходить про людину?

Як ви гадаєте, чому так буває? (Відповіді дітей)

Людина єдина зі всіх живих істот, яка для продовження життя потребує не лише задоволення своїх потреб: у їжі, теплі, сні і продовженні роду. Людині, як істоті не лише тілесній, але і духовній, необхідні свідомість життя і існування ідеалів, до яких вона прагне.

І якщо трапляється крах цих ідеалів, то пропадає сенс, ради якого людина живе. Коли людина не знаходить в собі сил вийти з цієї кризи або перетерпіти її, розв'язка буває страшною — життя, позбавлене сенсу, може викликати у людини бажання припинити своє фізичне існування.

Як ви вважаєте, чи є самогубство гарним вчинком? Це проява сили або слабкості? (Відповіді дітей)

Думка закінчити життя самогубством з'являється тоді, коли людині здається, що їй дуже погано, а шляху поліпшити ситуацію вона не бачить. У наших предків в багатьох поколіннях було багато горя: розруха, голод, війна, але вони все витримали і подарували життя нам.

Сьогоднішня телевізійна реклама задоволень по-різному доводить, що все в житті повинно бути приємним. Але всі релігії світу вважають, що цей світ створений не для безхмарного щастя, а як арена боротьби, де, за словами класика, Бог з дияволом бореться, а поле битви – серця людей.

Ми живемо у важкому, занепалому світі. Можна сказати, що все життя ми проводимо на війні. Війні завжди супроводжують важкі обставини, позбавлення, страждання, хвороби. На кого схожа людина, яка кінчає життя самогубством? На дезертира, що ганебно покинув поле бою.

Життя – це дар. Часто люди в своїй гордині виголошують: «А навіщо мені цей дарунок – життя? Я його не просив!» Так, дійсно не просив. Дарунки взагалі робляться не за проханням, а від чистого серця. Інша справа, як ми сприймаємо цей дарунок!

Уявіть собі людину, яка від чистого серця приносить дарунок дитині:

– Візьми, грай, хай тобі буде добре.

Розвертається дарунок. Там іграшковий, але дорогий екскаватор. Хлопчик надуває губи, і починається:

– Не потрібний мені цей синій екскаватор! Я хотів жовтий! Та і взагалі не іграшковий, а справжній! І не просто жовтий, а золотий! Та і не екскаватор, а ракету! Та щоб в ракеті була начинка зі свіжого кавуна! Я таку по телевізору бачив!

Переконання в тому, що таких екскаваторів з кавуновою начинкою не буває, не приймаються. Подарований екскаватор летить у вікно. Свято не вийшло. З подарунком не догодили.

Наступного дня:

– А де мій екскаватор?

– Немає. Ти його вчора у вікно сам викинув.

Сльози, жалість, розкаяння:

– Він був такий гарний!

Але його вже немає. Навряд людина, що подарувала дарунок, який не оцінили, прийде ще раз дарувати. Екскаватор-то був ексклюзивний! І дуже дорогий! Не кидайтеся дорогими дарунками через те, що на даний момент ваші очікування не відповідають реальності.

Не викидайте дарунок, адже настане наступний день!

Послухайте пісню автора-виконавця Світлани Копилової «Робінзон».

 Прослуховування пісни Світланы Копилової «Робінзон»

з наступним обговоренням

В пісні є такі слова:

«Как бывает нелегко нам принять смиренно скорбь

И увидеть Промыслительную Руку,

И готовы мы подчас Богу выразить укор.

Но в скорбях мы обретаем силу духа».

Як ви їх розумієте?

 Слово психолога

Цікаво, що після чорнобильської аварії на Україні різко знизилася кількість самогубств. Люди, що здолали себе в реальних катастрофах починають розуміти справжню цінність життя. Адже немає у всьому світі ціннішої речі, ніж людська душа. «Какая польза человеку, если он приобретет весь мир, а душе своей повредит? или какой выкуп даст человек за душу свою?» - говорить Євангеліє (Мф 16,26).

Самогубство, як правило, не є наслідком бажання померти. Просто інколи людині здається, що йому не здолати тягар проблем і труднощів, що навалилися на нього. Така людина бажає лише позбавитися від безвихідності, при цьому помилково передбачаючи, що єдина дорога — самогубство. Насправді самовбивця хоче не померти, а лише припинити свої страждання.

Послухайте оповідання, яке має назву «Я умерла».

Читання оповідання «Я умерла»  з подальшим обговоренням.
Знаете, почему самоубийцы не попадают в рай? Нет, не оттого, что лишили себя жизни, дарованную им Богом. Их наказывают за чужие жизни. Жизни близких людей. За причиненное им горе.

Сколько прошло времени с того дня, я уже не помню. Время для меня больше не существует. Здесь его нет…

Я считала причины, по которым сделала это, вескими. Мне казалось, что это единственный выход. Но теперь я понимаю, что просто не пыталась найти другие пути. Я сделала так, как было проще всего, проще для меня. Теперь что-то изменить невозможно. Одним легким движением я лишила шансов на счастье не только себя, но и тех, чью любовь я не сумела оценить вовремя. И сейчас у меня нет оправданий…

***

Последнее, что я слышала, пронзительный крик. Чей? Не знаю. Еще было ощущение полета. Но такое короткое, что его практически невозможно уловить. Больше ничего. Вспышка света. Вдали промелькнули огни ночных домов. От них режет глаза.

Прихожу в себя. Попыталась встать – нестерпимая боль во всем теле. Еле сдерживая крик, все же встаю. Осмотрелась вокруг. Не понимаю! Где я?! Пройдя пару шагов, я понимаю: «Это парк. Но как я тут оказалась???»

Я не могла что-либо понять. Весь день как будто выпал из памяти. Не помню абсолютно ничего. Идя по аллее, замечаю, что вокруг нет ни одного прохожего. Интересно, сколько сейчас времени? Не припомню, чтоб парк был пуст. Вдруг за спиной я услышала шорох. Обернувшись, вижу на скамейке маленького кудрявого мальчика, лет пяти. Странно. Готова поспорить, что его только что тут не было. С минуту я ждала, не появятся ли вслед за ним хоть кто-нибудь из взрослых. Не может же ребенок быть один в столь позднее время. Но ничего такого не произошло.

Тогда я осторожно подошла и села рядом.

– Привет, малыш. Ты потерялся? – тихо спрашиваю я.

– Нет, – ответил мальчуган, даже не посмотрев на меня.

– Где же твои родители? Почему ты один?

– Я ждал тебя, – сказал он и поднял на меня большие карие глаза.

Ответ меня слегка удивил, но я не придала этому никакого значения. Мало ли чего могут сказать дети?

– Как тебя зовут?

– Не знаю.

– Но мама же тебя как-то называет? – рассеяно спросила я.

– Никак. У меня её нет… – грустно ответил малыш.

Наступила пауза. Я не знала, что же мне делать дальше. Оставить ребенка в такой поздний час одного я не могла.

– Я хочу тебе что-то показать, – внезапно сказал мальчик и вскочил со скамейки.

Я взяла его за руку, и мы пошли по парку. Спустя некоторое время мы оказались возле моего дома.

– Ты здесь живешь? – снова спрашиваю я малыша.

– Нет.

– А где? – я присела перед ним на корточки. – Куда нам идти?

– Уже никуда, – ответил он, вертя в руках игрушечную машинку.

Я хотела спросить еще что-то, но в этот момент раздался пронзительный крик. Я посмотрела в ту сторону, откуда он донесся.

Кричала девушка. Она стояла в компании молодежи. На лице у нее застыл ужас. Она указывала куда-то наверх, пытаясь сказать что-то.

Проследив за ее жестом, я оцепенела: в освещенном пролете окна на восьмом этаже стояла девушка. Спустя мгновение она сделала шаг.

Мое сердце похолодело. Вокруг тут же поднялась суета: кто кричал, чтоб вызвали скорую, кто кинулся оказывать первую помощь. А я не могла оторвать взгляд от окна.

В эту секунду мне казалась, что я не слышу ничего, кроме бешеного биения собственного сердца, и не видела ничего, кроме света из окна квартиры на восьмом этаже моей квартиры.

Каждая минута, каждая секунда того вечера стала для меня нескончаемым кошмаром, память о котором не стереть никаким способом. Окровавленное тело у отца на руках, мама и сестра в слезах, оглушительный вой сирены скорой помощи.

Бегу по улице прочь от своего дома. По щекам катятся слезы. Бешеный ветер безжалостно бьет по лицу. Выбившись из сил, падаю на холодную землю. Задыхаясь, стираю слезы ладонью. Вдруг рядом замечаю мальчика, того же мальчика.

– Что происходит? – хриплым голосом спрашиваю я.

– А ты разве не понимаешь? – наивно говорит малыш. Отрицательно качаю головой: не хочу понимать!

– Ты умерла.

– Что?! – становится еще тяжелее дышать, – Это не правда!!! Ты все врешь!!! Так не бывает. Слышишь?! Не бывает!!! – срываюсь на крик, хочу убежать. Но вопрос за спиной заставляет остановиться.

– Разве ты не этого хотела? Разве ты не для этого покончила с собой?

В голову ударяет резкая боль и перед глазами проносятся картинки прошедшего дня: школа, вопящая класнуха, насмешливые взгляды одноклассников, скандал с мамой, слезы, карниз и ослепляющие огни ночного города.

– Почему?

– Почему ты здесь? А чего ты ждала? – рассмеялся мальчишка.

– Я не знаю, я думала, что больше не будет боли, я хотела прекратить этот кошмар.

– Ты ошиблась.

– Но почему?! Разве я мало страдала?! За что мне это?!

– За что? – удивляется он. – Хорошо. Я покажу тебе.

Мы молча идем по какой-то улице. Вскоре перед нами возникает серое здание. Это больница.

– Зачем мы здесь?

– Так надо. Идем.

Входим и поднимаемся на второй этаж. Над входом весит табличка: «Реанимационное отделение». Дальше ярко освещенный коридор. Белые двери с номерами палат. Возле одной из таких дверей сидит мой отец, обхватив голову руками. Он плачет. Я только однажды видела, как плачет мой отец. Тогда погиб его лучший друг.

Мне было больно видеть его таким. А теперь? Теперь причиной его слез была я. В следующую секунду из палаты вышел человек в белом халате. Папа поднялся ему навстречу и что-то тихо спросил. В ответ тот покачал головой:

– Мы не в силах что-либо сделать. Ее мозг мертв. Вам остается решать: отключить систему или нет.

Отец опустился обратно на стул. Его лицо стало бледным, как мел.

– Господи!!! За что?! – коридор наполнился рыданиями.

– Пойдемте, – тихо сказал врач. – Вам надо успокоиться.

Он куда-то увел его. По моим щекам покатились слезы. В груди стало невыносимо больно. Я хотела пойти за ними, но малыш меня остановил:

– Нам сюда.

Он ввел меня в палату. На кровати лежала я. Рядом сидела мама и сестра.

Я просидела с ними до утра. В 10:15 все было кончено, мое сердце остановилось. НАВСЕГДА!!!

Похороны были на новом кладбище. Мы стояли в стороне от всей процессии. Холодный осенний ветер бил в лицо. По телу пробежали мурашки. Я посмотрела на пустырь вокруг. Не одного, даже самого маленького, деревца. Здесь все было мертвым. Подойдя ближе к месту, я рассмотрела среди толпы Диму.

– Что он тут делает? – в недоумении спросила я.

– Он пришел попрощаться с тобой, – ответил он.

– Но почему? Почему он здесь???

– Потому что ты ему была дорога…

– Что?! Нет! Ты ошибаешься!

– Почему? – наивно спросил малыш.

– Потому что он ко мне ни разу не подошел! Потому что я ему не нравлюсь.

– Это не так. Человек не всегда способен понять другого человека. Здесь ошиблась ты. Ты боялась с ним заговорить. А почему ты думаешь, что он не боялся? Ты делала вид, что не замечаешь его. Так как он мог узнать, что нравится тебе? Его пугало то, что ты посмеешься над его чувствами.

– Это не честно! Я не знала! – я опустилась на холодную землю.

Ветер еще беспощадней хлестал по лицу. Я смотрела на Диму, который тихо стоял в окружении людей. Все они пришли проститься со мной. Всем им сейчас было плохо. Я читала на лице Димы печаль, безграничную боль.

– Дима, милый, – тихо прошептала я. – Ну почему все так?!

Очередной порыв ветра, в этот момент он повернулся в мою сторону. На секунду мне показалось, что он смотрит прямо на меня, мне в глаза. Полный отчаяния взгляд. Он упал на колени рядом с могилой и по его щекам побежали слезы.

– Я отомщу.

Я не могла больше здесь находиться, мне было больно. Я быстро бежала, а омертвевшие листья плавно ложились под ноги. Странно, сейчас только начало осени, а листья почему-то были какими-то черными и уже совершенно безжизненными. Они мертво лежали под ногами. Вдруг чей-то голос где-то неподалеку привлек мое внимание. На скамейках детской площадки сидела компания молодежи. Я отошла в тень высокого дерева, хотя понимала, что меня и без этого никто не увидит.

Дима сидел в компании изрядно подвыпивших приятелей. Хотя сам мало от них отстал: в руке полупустая бутылка водки. Ярко раскрашенная малолетка вешается ему на шею, что-то пискляво сюсюкая.

– Отвали! – грубо бросает он ей в лицо.

– У! Малыш сердится! – девушка, видимо, не из «понятливых» – Малыш не хочет развлекаться???

– Отвали, сказал! – рыкнул парень и с силой толкнул от себя малолетку.

Та с визгом вскочила со скамейки:

– Ты чего!?

Компания закатилась пьяным смехом, и лишь на его лице оставалось хмурое выражение. Прямые черты красивого лица, карий затуманенный взгляд, смотрящий в одну точку, и бутылка водки, крепко сжатая в руке.

– Эй, Малый! – так его звали все вокруг. Лишь для меня он был просто Димкой. Самым любимым и родным. – Ты чего? Обкурился что ль?

Приятель хлопнул его по плечу. Малый сделал большой глоток и ничего не ответил.

– Да оставь ты его! – сказал Олег. – Не видишь, наш Малый в унынии!

– Это он из-за той серой мыши страдает, – ехидно прошипела какая-то девка и прижалась к Олегу.

– Какой? – не понял парень, сидевший рядом с Малым.

– Той, что с окна сиганула.

– Гонишь! – заржал тот. – Мал, ты че? Правда?

– Заткнись, – прохрипел в ответ тот.

– Чего? Ты на меня из-за этой сучки так?! Малый, не гони!

– Это все из-за вас! Вы ее довели!..

Он ударил первым, завязалась драка. Кто-то достал нож. Но он не отступился. Спустя несколько минут он медленно упал на холодную землю, покрытую мертвой листвой. Подбежав к нему, я рухнула на колени.

– Нет, Господи, что же ты наделал?

Я тщетно пыталась закрыть рукой рану возле сердца. Что может сделать призрак? Ничего.

– Боже!!! – дикие крики отразились от темного неба. – Оставь ему жизнь.

Я посмотрела в его глаза. Таких ясных глаз я не видела ни у кого. И как тогда на кладбище, сейчас он смотрел на меня. И сейчас он меня видел.

– Дима! – прошептала я. – Держись, умоляю тебя! Ты должен жить!

С его ресниц сорвалась кристальная слеза.

– Прости… – еле слышно прошептал тот.

Больше не было ни слова. Никто так и не пришел, не спас его. Когда ночь начала становиться серой и появились первые лучи бесцветного рассвета, ко мне подошел тот же малыш.

– Пойдем. Нам пора!

– Нет. Я не оставлю его.

– Ты не можешь остаться. Пойдем.

Через какое-то время мы услышали, как где-то за спиной раздались крики. Видимо первые прохожие нашли его безжизненное тело на холодной земле. Того, кого я так любила. Кого я больше никогда не увижу. Чья смерть – моя вина.

Прошел наверно уже ни один месяц, может даже ни один год.

Часто бываю дома. У мамы. Подолгу сижу в углу на кухне и смотрю, как она плачет в темноте. Пока никто не видит. Она очень состарилась. А глаза стали такими грустными, в них читалась усталость. От слез и горя.

Но она все еще держится. Ради сестры. Она целыми днями бывает у Кати, помогая с детьми. А потом приходит домой и плачет, каждый вечер.

А папы больше нет. Он не справился с болью. Он стал много пить, очень много. Он винил маму в том, что она была со мной очень строга. Они стали постоянно ругаться, потом он напивался, садился в машину и ехал, куда глаза глядят. Однажды он не вернулся. Был гололед. Машину занесло, и он не справился с управлением. Вылетев на встречную полосу, он врезался в грузовик. Смерть наступила мгновенно. После этого маму положили в больницу с сердечным приступом.

Малыш больше не приходит. Его забрали. Однажды он пришел и сказал, что нам пора прощаться. Теперь я знаю его имя, Владик. Когда-то давно я мечтала, что у меня будет ребенок, сын, и его обязательно будут звать Влад. Маленький кудрявый мальчонка, с огромными зелеными глазенками.

Бесшумно иду по серому городу. Вокруг никого. Иногда всплывают картинки моей жизни. Они как черно-белое кино. Тогда я и не знала, что все это было со мной, не замечала тех счастливых минут. Я тоскую по краскам. По чистому голубому небу, по стаям весенних птиц, по новогоднему снегу, по всему, что я потеряла. Скучаю по улыбке мамы. По ее материнской любви. Скучаю по сестре. Я иногда вижу ее, вижу, как растут ее дочки, маленькие, непоседливые. Как бы я хотела быть с ними рядом.

Как бы хотела вернуть отца и Димку. Но я не могу этого. Никто не может. Я виновата в этих смертях и ничего не могу с этим сделать. Я считала себя несчастной, я думала, что могу распоряжаться своей никчемной жизнью как хочу, ведь она МОЯ. А она оказалась не только моей.

Каждая жизнь прочно связана с другими жизнями. Жизнями всех тех, кто нас любит. Как бы мы не были убеждены в том, что безнадежно одиноки на всем белом свете, что всем плевать, что с тобой будет – это не так. И их жизни мы ломать не в праве...

Питання:

Як ви гадаєте, чи любить людина, яка зробила самогубство, своїх ближніх?

Що б ви сказали людині, що стоїть на грані відчаю? Який вихід з кризи ви б їй порадили?

 Слово психолога:

Послухайте сповідь тих, хто хотів звести рахунки з життям:
       «В 22 года я собиралась уйти из жизни! Слава Богу, не случилось!

В 23 – вышла замуж за хорошего человека!

В 24 – родила первого ребенка – красавицу дочку!

В 28 – родила второго ребенка – заботливого сына!

В 36 – живу среди добрых, отзывчивых людей!

Зато в 22 года собиралась уйти.... Тогда бы:

В 22 – меня бы не было!

В 23 – меня не было!

В 24 – меня бы не было!

В 28 – меня опять бы не было!

В 36 – не общалась бы я с вами!»

 

«Недавно мы расстались, а через месяц у него появилась другая. Все рухнуло, будущее, настоящее, бессмысленное прошлое. Хотелось инфаркта или автомобильной катастрофы. Сегодня случайно услышала любимую песню, и полились слезы, за что я так со своей жизнью? В чем она виновата? Чтобы ее убить из-за какого-то подонка? Меня же не предали мои близкие, моя жизнь, Бог. Я сидела и плакала, будете смеяться, я просила прощение у своей жизни, которая выбрала меня, которая борется за меня. Я выбираю ее!»

 «После школы переехала в другой город. Первое время было трудно, голодно (в полном смысле этого слова) и холодно. Потом я встретила его, но он выбрал другую… Я постоянно думала, как было бы круто умереть: никаких тебе проблем. Наверное, потому что у меня их и раньше не было, любая маленькая неприятность воспринималась как трагедия.

Короче, решила я, что все – пора бы помирать. Но ничего предпринимать не стала. Просто так, пожелала себе умереть, а сама жила и жила.

Пока не нашли у меня онкологию и не попала я в онкоцентр. И вот тогда я и поняла, какая я была дура: ну ушел один, придет другой: хороший и любящий.

А как стыдно было смотреть на пациентов этого центра, которые несмотря ни на что, так хотят жить. Стыдно, что здоровые от жизни отказываются.

На самом деле: как же радуешься солнышку, голубому небу, дождику, когда тебе говорят, что все… недолго и осталось.

Ценишь жизнь только тогда, когда ее отнимает кто-то другой. А так думаешь: ну дали, типа спасибо, а обеспечить всеми радостями и забыли.

Но когда элементарно проснуться тяжело после операции и все тело болит, то цели жизни меняются и весьма резко. Но зачем доводить себя до такого, когда можно жить и радоваться каждому дню, когда ты здоров, а все остальное - обязательно приложится, поверьте мне!

Пожалуйста, живите! Это так здорово – просто жить!!!»

 До цих визнань я хотіла би щось додати.

Дитя, що зробило перший крок, вже не зупиниться. Воно падатиме, але вставатиме. Якби дитя після болю падіння не вставало, то воно би не навчилося впевнено ходити.

Наші життєві невдачі - це падіння. Після них треба встати і, отримуючи досвід подолання страждань, впевнено йти далі.

Пам'ятайте ще: як би нам не було погано, завжди знайдеться людина, якій ще гірше, яка потребує нашої допомоги і підтримки. Ми потрібні іншим людям: нашим рідним, близьким і навіть незнайомим. Не забувайте про це. Будьте уважні до оточуючих.

Життя – це не тільки веселощі, але іноді і скрута, і сум. Але це все мине, і на небосхилі вашого життя знову засяє сонце.

Наприкінці уроку подивіться, будь ласка, відеокліп групи «ДДТ» «Ты не один».

 Перегляд відеокліпу групи «ДДТ» «Ты не один»

Заняття 11

Тема:  Все в твоїх руках

Мета: показати цінність людського життя  та відповідальність людини за

свій життєвий вибір.

Матеріали: банка, мушлі, горох, манна крупа, вода.

Хід заняття

I. Привітання

1. Вправа «Банка життя»

Мета: сприяти формуванню відповідального ставлення до свого життя,

виробленню (або усвідомленню) життєвих цінностей.

          Ставимо на стіл велику скляну банку.

Сьогодні ми хотіли б поговорити з вами про життя. Що ви можете сказати про цю банку? (учні починають давати відповіді. Наприклад: «Вона порожня» або «вона скляна» і т. д.)

Далі дістаємо з-під столу мішок із великими мушлями й починаємо вкладати їх у банку доти, доки вони не заповнять її до самого верху.

- А тепер що ви можете сказати про цю банку?

Далі дістаємо  пакет із горохом і  засипаємо його також. Горох заповнив простір між мушлями.

- А тепер?

 Тоді  дістаємо пакет із піском, його теж  засипаємо в банку. Через якийсь час у банці не залишилося вільного простору. Тоді витягаємо пляшку води і вливаємо її в банку.

-  А от тепер банка повна!

   Тож зараз я буду пояснювати вам, що щойно відбулося. Банка – це наше життя. Мушлі – це найважливіші речі в нашому житті, це наша родина, це наші діти, наші кохані – все те, що має  для нас величезне значення.

   Горох – це речі, не настільки значимі для нас, це може бути дорогий костюм або машина тощо.

   Пісок – це все найдрібніше й незначне в нашому житті, всі ті дрібні проблеми, які супроводжують нас впродовж усіх прожитих днів.

    Якби ми  спочатку засипали у банку пісок, то в неї уже не помістилися б ані горох, ані камені. Ніколи не дозволяйте різній дрібноті заповнювати ваше життя, закриваючи вам очі на значно важливіші речі.

-  А що ж означає вода?

-  Наскільки б ваше життя не було заповнене, завжди є трішки місця для байдикування. Незважаючи ні на які проблеми, точно знайдеться час на те, щоб розслабитися й відпочити!

    2. Вправа «Коло асоціацій»

    Мета: усвідомити багатогранність життя, його різноманітність.

         Запитання до аудиторії.

-  Скажіть, які асоціації виникають у вас із словом «життя»?

     Ви будете висловлювати свої думки, а хтось із вас  записуватиме  їх на дошці. Подивившись на дошку, який висновок ви можете зробити?

Що включає в себе слово «життя?»

     Висновок: життя дуже багатогране, це яскравий світ, але для кожного він свій зі своїми радощами, переживаннями, значущими подіями. Все залежить від пріоритетів та цінностей, які людина для себе обрала.

    3. Основна частина

      Давайте уявимо наступну ситуацію: літо, двоє людей, які живуть в одному під`їзді, збираються на прогулянку. Раптом починається дощ. Одна подія (дощ) викликає у двох людей різні емоції. В одного – радість, в іншого – пригнічений стан.

     Запитання до аудиторії: Як ви думаєте, чому?

     Різниця в тому, що кожний з них думав з приводу дощу.

    Наприклад: перша людина: «Ура, нарешті дощ! Буде більш прохолодно!» або «Мені сьогодні непотрібно буде поливати рослини, я відпочину, подивлюся нарешті цікавий фільм!»

     Друга людини: «Знову цей дощ все зіпсував, мені завжди не щастить!»

    Ми бачимо, що думки і переконання відносно певної події впливають на те, які емоції відчуває людина, як вона реагує на певні життєві труднощі.

     Зі свого власного життєвого досвіду ви, мабуть, помітили, що є люди, які в будь-яких життєвих ситуаціях намагаються мислити позитивно, шукають різні варіанти вирішення проблеми, діють, а не чекають, не падають у відчай, але є категорія людей, які звикли звинувачувати інших або обставини, помічаючи тільки негатив.

     Наше життя багато в чому визначається нашими переконаннями, думками, життєвими цінностями і, в залежності від того, яким бачимо своє життя, так ми і живемо.

    4. Проективне речення: «За що ми можемо подякувати життю?»

     Учням пропонується закінчити речення «За що ми можемо подякувати життю?»

    Обговорення.

Коментар до вправи: всі відповіді є правильними, критика виключається.

     5.Оголошення результатів соціологічного опитування населення школи.

     У нашій школі була проведена психологічна акція «Соціологічне опитування населення школи» (де ви також брали участь) із метою вивчення ціннісних орієнтацій, життєвих прагнень у різних сферах життя.  (Додаток А, Б). На сьогоднішньому занятті ми маємо можливість ознайомитися з результатами опитування та проаналізувати, які цінності домінують серед учнів нашої школи.

    6. Висновок

     Як висновок прослухайте наступну притчу «Все в твоїх руках»

   Давно-предавно в старовинному місті в оточенні учнів жив Майстер. Якось найталановитіший з них задумався: «А чи існують запитання, на які наш Майстер не зумів би дати відповідь?»

    Він пішов на квітуче поле, піймав найкращого метелика і сховав його між долонями. Метелик чіплявся лапками за його руки, і учневі було лоскітно. Посміхаючись, він підійшов до Майстра і запитав:

-  Скажіть, а метелик у моїх руках живий чи мертвий?

    Учень міцно тримав метелика в зімкнутих долонях і був готовий будь-якої миті його стиснути. Не дивлячись на руки учня, Майстер відповів: «Все в твоїх руках».

                          Світ такий, яким ти його бачиш

  До оази  прийшов юнак, попив води й запитав у старого, котрий відпочивав біля джерела:

- Які люди тут живуть?

  Старий і собі запитав у молодика:

-  А які люди живуть там, звідкіля ти прийшов?

- Купа егоїстів із лихими помислами, - відповів юнак.

-  Таких же знайдеш і тут,- мовив старий.

   Того-таки дня другий юнак підійшов до джерела втамувати спрагу після важкого шляху. Помітивши старого, він привітався і запитав:

- Які люди мешкають у цьому місці?

Старий у відповідь поставив те ж  питання:

-  А які люди живуть там, звідки ти прийшов?

- Чудові! Чесні, гостинні, дружелюбні. Мені боляче було розлучатися з ними.

- Таких же знайдеш і тут, - запевнив старий.

  Чоловік, який чув обидві розмови, поцікавився:

- Як ти міг дати дві такі однакові відповіді на різні коментарі?

На це дідусь відповів:

- Кожен із нас може бачити тільки те, що несе у своєму серці. Той, хто не знайшов нічого хорошого скрізь, де побував, не зможе знайти нічого іншого, ані тут, ані в будь-якому іншому місці.

     Коментар: закінчити заняття можна однією із запропонованих притч.

  Заняття 12

Тема:  Проблема торгівлі людьми

Мета:   Сприяти   підвищенню   рівня   поінформованості   учнів   та усвідомлення гостроти проблеми торгівлі людьми. Розвивати необхідні вміння та навички з питань захисту власної гідності у складній ситуації. Формувати в учнів усвідомлення проблеми торгівлі.

Завдання:

- Визначити рівень знань учнів з проблеми торгівлі людьми.

Переглянути навчальний відеофільми з протидії торгівлі людьми „Станція призначення - ЖИТТЯ".

Обговорити, закріпити отриману інформацію та підвести підсумки

щодо побаченого і почутого.

Хід заняття

„Кожна людина має право на життя,

свободу та особисту недоторканість"

Загальна Декларація прав людини, стаття 3

 Вступ .

Тема сьогоднішнього заняття „Як підвищити рівень усвідомлення проблеми торгівлі людьми (особливо дітьми)". Про цю проблему в Україні почали говорити з 1996 року. Торгівля людьми - це сучасна форма раб­ства. Торгівля людьми та торгівля зброєю вважаються найприбутковішими після наркобізнесу напрямками кримінального бізнесу. Жертвами торгівлі людьми є малі діти, підлітки, чоловіки та жінки. Україна, на жаль, є однією з головних країн-постачальниць „живого товару" у країни Європи та Близького Сходу. Україна є також однією з головних країн-транзитів (країна, через яку переправляють потерпілих у країни призначення).

В рамках Всеукраїнської акції „16 Днів протидії тендерному насиль­ству", яка щорічно проходить з 25 листопада по 10 грудня, особливою увагою відзначається 2 грудня - Всесвітній День проти рабства. В цей день суспільство активно виступає проти такого нелюдського явища як торгівля людьми.

Сьогодні ми більш детально ознайомимося зі станом справ щодо даної проблеми в Україні.

  Керований перегляд фільму „Станція призначення - ЖИТТЯ"

Навчальний відеофільм з протидії торгівлі людьми „Станція призна­чення - ЖИТТЯ" створений Всеукраїнською громадською організацією „Жіночий консорціум України" за фінансової підтримки Представництва Міжнародної організації з міграції в Україні. Пропонується керований перегляд фільму із попередньо поставленими запитаннями. Перед пе­реглядом вчитель об'єднує клас у 3 або 4 групи, задавши кожній групі запитання, на які їм потрібно буде відповісти після перегляду фільму. За­питання, які пропонується поставити учням перед переглядом фільму:

Запам'ятати максимальну кількість цифр, які прозвучать у фільмі.

Види торгівлі людьми і яким чином відбувається вербування людей.

Запам'ятати поради для безпечної поїздки за кодон, що прозвучать у фільмі.

Така групова робота дає можливість зосередити увагу учнів на під час перегляду фільму на конкретних фактах, цифрах, порадах тощо.

  Обговорення фільму.

На жаль, п'яти хвилин для якісного обговорення фільму недостатньо, тому урок варто проводити в кінці навчального дня.

При обговоренні варто врахувати думки кожного/кожної. Для стиму­лювання відповідей учнів перед обговоренням потрібно наголосити на тому, що всі думки, що прозвучать з даної темі є правильними. Акцен­туйте увагу не на забороні виїзду за кордон, а на отриманні корисної інформації для безпечної поїздки: на навчання, на відпочинок, на роботу тощо.

Окремі поради для педагогів:

- у кожному районному (міському) методичному кабінеті або ж у заступника директора з виховної роботи, кабінеті практичного психолога чи соціального педагога мають бути касета чи диск з фільмом „Станція призначення - ЖИТТЯ";

крім того для роботи з теми протидії торгівлі людьми серед учнівської молоді пропонується використовувати тренерські посібники „Як підвищити рівень усвідомлення проблеми торгівлі людьми" виданий за підтримки Міжнародної організації з міграції;

варто використовувати різноманітну друковану продукцію: буклети, пам'ятки, календарики з необхідними телефонами та інформацією щодо виїзду за кордон.

Все це є доповненням до роботи педагога у питанні протидії торгівлі людьми (особливо дітьми) в навчальному закладі. У зв'язку з тим що більша половина української молоді не бачить свого майбутнього в Україні, то завданням педагога є просвітницька діяльність серед учнів з питань попередження торгівлі людьми.

Заняття 13

Тема: Формування моделі безпечної поведінки в разі виїзду та пере­бування за кордоном

Мета: Сприяти практичному формуванню моделі безпечної поведінки в разі виїзду та перебування за кордоном. Розвивати необхідні вміння та навички з питань захисту власної гідності у складній ситуації. Формувати в учнів усвідомлення проблеми торгівлі.

Завдання: Дізнатися про рівень набутих на попередньому занятті знань учнів з проблеми торгівлі людьми.

З'ясувати актуальність проблема торгівлі людьми в Україні, та яким чином це питання стосується молоді.

Закріпити здобуті знання, уміння та навички.

Хід заняття

 Вступ

Ми продовжуємо з вами спілкуватися на тему протидії торгівлі людь­ми. На сьогоднішньому занятті ми практично сформуємо з вами модель безпечної поведінки у разі виїзду та перебування за кордоном. Але перед цим давайте пригадаємо попереднє наше заняття і поговоримо проте, яким чином ми можемо зробити свій внесок у запобігання такого явища як торгівля людьми.

  Запитання-відповіді

Що таке торгівля людьми?

Які види торгівлі людьми ви знаєте?

Які з порад для безпечної поїздки за кордон ви запам'ятали після І перегляду фільму "Станція призначення - ЖИТТЯ"?

  Вправа "Ланцюг злочинних дій торгівців людьми"

·          Вербування

·          Перевезення

·          Передача або прийом людей

·          Продаж: сплата або отримання

·          Використання насильницьких методів

·          Експлуатація

Використовуючи відповіді учнів на запитання, психолог пропонує схе­матично зобразити на папері поетапність дій злочинців-трафікерів.

ЗАВДАННЯ:

Яким чином ми можемо розірвати цей ланцюг злочинних дій, що мож­на зробити на кожному етапі?

 Інформаційне повідомлення

Реальність сьогодення така, що багато людей нашої країни продо­вжують масово виїжджати за кордон, ризикуючи при цьому стати жерт­вою торгівців людьми. За цим стоять величезні гроші, які отримують трафікери. Саме цим словом - «трафікер», почали називати всю ту різноманітну групу людей, які задіяні в торгівлі людьми: організаторів/ керівників злочинних груп, які торгують людьми; агентів-вербувапьників, що зваблюють людей брехливими обіцянками красивого закордонно­го життя та обманними пропозиціями працевлаштування за кордоном; перевізників («кур'єрів»); продавців і покупців живого товару; сутенерів і господарів , які використовують цих потерпілих тощо.

Трафікери можуть створювати напівлегальні агентства з працевлаш­тування та фірми-одноденки, поширювати в газетах неправдиву ре­кламну інформацію про працевлаштування за кордоном, підшукувати молодих дівчат і хлопців у громадських місцях, встановлювати контакти з можливими «кандидатами» через спільних знайомих, родичів, сусідів. Проте самі родичі, знайомі, сусіди, друзі також можуть виявитися такими ж вербувальниками.

Ми маємо бути обізнані з цієї проблеми та інформувати про небез­пеку стати жертвою торгівців людьми все населення.

 Рольова гра

Вчитель пропонує учням програти певні частини історій (Додаток 3), а саме ті, що стосуються стадії залучення дітей та молодих людей до ситуації торгівлі та власне стадію продажу. Кожному бажаючому розда­ються певні ролі, що стосуються саме цієї історії. Решта учнів підтримують однокласників, переглядають міні-виставу за їх участю та стають актив­ними учасниками обговорення побаченого.

Після рольової гри обов'язково потрібно поаплодувати і подякували кожному актору - це буде своєрідним виходом з ролей.

Заключне слово психолога

На завершення заняття пропонується використати вправу „Валіза". На папері або дошці малюється валіза будь-якої форми. Психолог, по черзі, пропонує учням назвати конкретні поради, які практично можна використати в житті.

Наприклад, для поїздки за кордон кожен і кожна мають взяти з собою - дві копії закордонного та внутрішнього паспортів; адреси організацій та консульств у країні, в яку збирається людина, точне місце запланова­ного перебування за кордоном тощо.

   Заняття 14

Тема: Торгівля людьми - сучасний прояв рабства

Перш ніж винести тему «Торгівля людьми — сучасний прояв рабства» на годину спілкування, учні опрацювали відповідну літера­туру, досліджували питання у творчих групах.

Мета. Підвищення рівня знань щодо поняття «торгівля людьми», прав та свобод громадян за кордоном, міжнародних документів про боротьбу з торгівлею людьми.

Обладнання. Виставка літератури, художні пла­кати, відеофільм «Запобігання торгівлі людьми».

Вступне слово.

Коли ми говоримо про рабство, то це не тільки ста­родавня Греція, Рим чи Єгипет. Люди в усьому світі в залежності від обставин потрапляють в умови схожі на рабство. І, на жаль, у такі ситуації потрапляють і українські громадяни. Тому сьогодні за круглим сто­лом ми й обговоримо сучасну форму рабства «торгів­лю людьми». Анкетування, індивідуальні розмови, бесіди з вами переконали мене в надзвичайно малій інформованості щодо цієї проблеми сучасності.

Учень. Ми стоїмо на порозі дорослого життя. У кожного з нас своя стеж­ка, свій шлях до мети. І щоб з нами не трапилася біда, яка ставить людину в залежність від обста­вин, ми повинні добре знати — рабство в третьо­му тисячолітті існує і сучасний прояв його — це торгівля людьми.

Учень . Обговорення проблеми сучасності допоможе підвищити рівень наших знань стосовно прав лю­дини, сприятиме вихованню поваги до людської гідності та особистості, почуття патріотизму.

Перше запитання до групи істориків.

Що ж означає визначення «торгівля людьми»?

Учень. «Торгівля людьми» означає вербу­вання, перевезення, передачу, приховування або заволодіння людьми із застосуванням насильства або під загрозою насильства, шляхом викрадення, шахрайства, примусу або зловживання владою чи уразливістю становища або шляхом підкупу у вигляді платежів, щоб отримати згоду особи, яка має контроль над іншою.

Учень. Із якою метою може здійснюватися торгівля людьми?

Учень. Мета різна. Це примусова праця, примусовий шлюб, насильницьке використання в домашньому господарстві, в промисловому або сіль­ськогосподарському секторах, народження дитини примусово або на замовлення, використання в ле­гальному або нелегальному бізнесі, викрадання лю­дей різного віку для трансплантації органів, дітей — для жебракування або нелегального усиновлення.

Учень. Чи будуть тотожні терміни торгівля людьми» і «рабство»?

Будуть, адже рабство — це насиль­ство, і в понятті «торгівля людьми» насильство над людиною здійснюється.

Учень. Наступне запитання до групи соціо­логів. Вони досліджували причини вживання проблеми торгівлі людьми. Які ж причини ви мо­жете назвати?

Учень. Наша соціологічна група, дослідивши проблему, вказує, що причини можна поділити на дві групи: внутрішні та зовнішні.

Внутрішні:

— скрутне економічне становище, практично не можливо отримати гідну роботу в Україні. Низь­кий рівень життя, високий рівень безробіття;

- інформаційні: погана обізнаність україн­ських громадян щодо можливостей працевла­штування та перебування за кордоном, а також наслідки нелегального працевлаштування за кордоном;

— правові: відсутність правової системи захисту потерпілих, недостатня захищеність українських громадян від торговців живим товаром;

—  психологічні: кризовий етап, у якому зна­ходяться наші громадяни, призвів до зменшення самозахисту. За принципом «уже гірше не буде» люди погоджуються на різні авантюрні пропози­ції, навіть не думаючи про наслідки;

— домашнє насильство: якщо в родинах немає порозуміння, не склалися стосунки з батьками.

Учень. Я проаналізую зовнішні чинники. Се­ред цих чинників слід виділити як позитивні, так і негативні. Позитивні:

- відкриття кордонів та падіння «залізної за­віси »;

— спрощення можливості для українських гро­мадян подорожувати по світу як у пошуках роз­ваг, так і праці.

Негативні:

- інтернаціоналізація тіньової економіки;

-  зростання різниці між бідними і багатими державами;

- формування    міжнародних    кримінальних об'єднань;

-  корумпованість працівників державних ор­ганів;

- лояльне законодавство щодо занять проститу­цією в багатьох країнах світу.

Учень. Давайте з'ясуємо, чи змінилася по­літична карта світу щодо соціального лиха? За­питання до групи географів: на які групи можна поділити держави світу?

Учень. Всі держави світу можна поділити на три групи:

1) країни-постачальниці живого товару;

2) країни, через які здійснюється транзит;

3)   країни-призначення,   куди   вивозяться   або їдуть люди.

Раніше до країн постачання живого товару відносили Таїланд, Філіппіни, азіатські країни. Зараз це країни колишнього Союзу, і серед них Україна.

Учень. Відомо, що через скрутне економічне становище в XX столітті українці шукали кращої долі за кордоном. Сьогодні українці шукають ро­боту, змушені себе продавати як дешеву робочу силу. В які ж країни виїжджають наші громадяни на заробітки?

Учень. Зі східних областей України — в су­сідню Росію. А Із західної України — в Польщу, Угорщину, Словаччину, Чехію, Німеччину, Іспа­нію, Португалію, Італію, Англію, навіть у країни Африки

Учень. Найчастіше жертвами торгівлі людьми стають жінки і тому питання знову до географів. В які держави вивозять наших жінок?

 Учень. Це ОАЕ, Кіпр, Сирія, Греція, Туреч­чина, Китай, Канада і навіть далека Японія.

Учень. Ось такий невтішний аналіз карти говорить, що надзвичайно прибутковий бізнес жи­вим товаром охопив увесь світ. Давайте змалюємо демографічний портрет людини, яка потрапила в тенета торговців людьми. Запрошую до слова де­мографів.

Учень. Як правило, це діти-підлітки, яких викрадають для трансплантації органів або жебра­кування. Жінки віком від 18 до ЗО років. Чоло­віки віком від 25 до 50 років. Внутрішні органи людей різних вікових груп використовують для складних операцій, жінок використовують для експлуатації в господарстві, легальному і неле­гальному секс бізнесі.

Учень. Отже, проблема сучасного рабства сто­сується як окремих людей, так і всієї держави. Батьків, які поїхали заробляти за кордон, дітей, бо у тих, хто поїхав, є діти, чоловіків, які їдуть за кордон і потрапляють в рабські умови. Справді, це велика проблема держави. Своїми дослідженнями поділяться з нами статисти. Наступне запитання саме до них. Які ж статистичні дані ви знаєте сто­совно цієї проблеми?

Учень. Витяг із доповіді уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Статистичні дані по нелегальній міграції та торгівлі людьми в Україні. Кількість трудових мігрантів з України коливається від 2 млн. до 7 млн. осіб. У Росії — 1 млн. українських громадян, а в сезонний пік — 3 млн. українців. Переважна більшість працює нелегально.

Польща — 300 тис. осіб;

Італія — 500 тис. осіб;

Чехія — 200 тис. осіб;

Португалія — 200 тис. осіб;

Іспанія — 100 тис. осіб;

Туреччина — 100 тис. осіб;

США —28 тис. осіб.

Реальна цифра — 5 млн. осіб. Якщо взяти до уваги, що в Україні налічується 28 млн. грома­дян працездатного віку, то кожен 5-й українець працює в іншій державі. Страшно! Жахливо! Не­ймовірно!

Учень. Ми працювали з періодикою, з газе­тами. Які факти з даної проблеми нас найбільше вразили?

Учень. «Украньянос» тут скрізь: будують віл­ли, багатоквартирні будинки, дороги, працюють на фабриках і заводах, в автосервісі, торгують на базарах, прибирають вулиці, квартири порту­гальцям. Зарплата і робота найрізноманітніші, але португалець отримує вдвічі вищу платню, ніж наш співвітчизник

Учень. Може, краще не їхати за кордон, а бути вдома? Але вирішувати вам. І це чудово, що у вас з'явилася можливість подорожувати, працю­вати, навчатися за кордоном, чи вийти заміж за іноземця. Але пам'ятайте: це чужа земля! Вона вам невідома. Перш ніж зробити перший крок на чужу землю, ви повинні про неї все знати, щоб не опинитися в чиїхось лихих руках живим товаром, щоб не було страхіття у вашому житті. Пропоную вам прослухати жертв, які постраждали від рук трафікерів. Типові ситуації, у які потрапляє молодь.

(Звучить магнітофонний запис).

Учень.«Вони утримували нас, як худобу, — я не пере­більшую. Ми навіть не мали можливості помити­ся. Вони обмежували нас навіть у питній воді, що вже казати про їжу. Годували раз на день».

Учень.«Я познайомилася з ним, закохалася і вийшла за нього заміж. Через деякий час я виїхала до ньо­го за кордон. Ми пішли у кафе, яке належало його друзям. Як тільки в ньому опинилися, то одразу ж зрозуміла, що це за заклад. Мій чоловік просто залишив мене там і пішов. Він продав мене у бордель».

Учень.«Я поїхала за кордон, щоб мати можливість хоч якось забезпечити свого сина. Я розуміла, що це хибний крок, але дуже хотілося вирватися зі злид­нів. Це була відчайдушна спроба».

Учень. Я пам'ятаю своє щасливе дитинство: тато, мама, менший брат. Горе прийшло в сім'ю. Загинув батько в шахті. Мама від горя випила велику дозу снодійного, і лікарі її врятувати не змогли. Зали­шилися ми зі старенькою бабусею. Пенсії ЇЇ ледь вистачало. І тут сусідка приїхала з Ізраїлю і пообі­цяла, що допоможе мені влаштуватися на роботу. Але.., В Тель-Авіві вона продала мене за 8 тисяч доларів. Мене били, ґвалтували, не годували, до­зволяли спати лише 4 години. Цей жах продовжу­вався 2 роки, аж поки не вдалося втекти. І зараз я думаю, що всього цього можна було уникнути. Не треба шукати щастя в чужому краю. Як не важко, але все ж таки дома треба працювати, жити, і все зміниться на краще, якщо вірити в себе, в свої сили. Звертаюся до всіх присутніх, Повірте мені й не робіть помилки в своєму молодому житті.

Учень. Думаю, над словами дівчат «не тре­ба шукати щастя в чужому краю» кожен із нас замислиться. В таких ситуаціях можна вчитися на власних помилках, а можна, знаючи про помилки інших, не робити власних.

Учень. І зараз я пропоную вам переглянути відеоматеріал про найтиповіші шляхи потрапляння україн­ських громадян у тенета торговців людьми, де вказано шість найтиповіших шляхів попадання людей у рабство.

Психолог. Часто буває, що слова , які асоціюються з поняттям «жертва» негативні , а слова , що асоціюються зі словом «потерпіла» (людина , що пережила нелегкий досвід і спромоглася уникнути найстрашнішого) позитивні. Давайте напишемо , що ми розуміємо під цими словами .

Психолог. Заздалегідь групи визначали сприятливі умови успішної реабілітації потерпілих від торгівлі людьми. Давайте подивимося на результати (сім’я , суспільство, реабілітаційний центр).

Учень. І щоб ми не стали предметом, який продають, пропоную нам звернути увагу на основні правила поведінки в різних життєвих ситуаціях.

(Віддрукований матеріал лежить перед кож­ним учнем на парті).

(Пихолог коментує).

 

1.  Нікому не довіряйте ваш паспорт.

2.  Залиште вдома своїм рідним інформацію про своє перебування за кордоном.

3.  Не забувайте, знання іноземної мови полег­шить вам перебування за кордоном.

4.  Запам'ятайте: фіктивний шлюб — злочин.

5.  Переконайтеся, що шлюб, зареєстрований в Україні, буде дійсний за кордоном. Порадьтеся з юристом щодо укладання шлюбного контракту.

6.  Регулярно телефонуйте додому.

7.  Переконайтеся, що фірма, яка пропонує вам роботу, має ліцензію на працевлаштування укра­їнських громадян за кордоном.

8.  По приїзді в країну, де ви будете працювати, зареєструйтеся в посольстві України.

9. Не забудьте з'ясувати номери телефонів укра­їнських посольств, неурядових організацій, котрі надають допомогу особам, які опинилися у скрут­ному становищі.

 

Психолог . Кожна людина від народження має права на життя. Однакових людей немає.

Давайте подивимося на це яблуко. Розрізаємо його на чотири частини. За одну хвилину ви повинні найти ті риси, які відрізняють його від іншої частинки(особливості форми,ушкодження,колір).Утворимо ціле яблуко і попробуємо віднайти свій кусочок. Висновок:усі ми різні, але всі рівні і маємо однакові права на життя. І купувати нас чи продавати  не можна.

Учень. У державі існують правозахисні органи, громадські організації, відділи при держадміністра­ціях, освітні заклади, яким доручено проводити заходи, щодо запобігання торгівлі людьми. Прово­дяться семінари, конференції, тренінги, виставки літератури та плакатів, які інформують про соціаль­ну проблему сьогодення. Наша година спілкування дала можливість звернути увагу .тише на голо­вні аспекти цієї проблеми сьогодення.

(Учениця зачитує вірш).

Невже вам знову хочеться тікати

Із рідної, вже вільної землі?

Забудь калину й мальви біля хати.

Сховавшись на далекій чужині?

В гонитві за добробутом в кишені.

За мріями Америк і Канад

Летять туди, неначе навіжені.

А чи щасливі будуть там — навряд.

І ЩО ви. прагнете в тих далях відшукати

Чого немає в рідній стороні?

Що вам недодала Вкраїна-мати —

Напевно, не збагнути вже мені.

Здавалося б — пройти ще кілька кроків

До проблиску осяяних надій,

Та кращі знову линуть в світ широкий

їм хочу навздогін гукнути «Стій!».

Та не спиню і не зв'яжу їм крила,

їх ваблять іноземні зорепади.

Але зіркова злива ще не змила

Ні з чийого серця тіні смутку й зради.

Учень. Ми отримали певну інформацію з проблеми, над якою розмірковують не тільки журналісти, а й юристи, правозахисники. І нам вибирати: ризику­вати чи ні, ставати жертвами работоргівлі чи ні.

Учень. І все ж пам'ятаймо народну приказку: «Бере­женого Бог береже». А на мою думку, не варто шукати примарного щастя там, де воно вас не чекає. Шукайте його у власному домі. Кому, як не вам піднімати українську економіку, будувати незалежну державу. І, знаючи закони держави, не втратити людської гідності, зберегти своє життя і здоров'я.

Учитель. А тепер на базі тих знань, які ми сьогодні отримали,вам пропоную побути експертом і побажати або порадити щось людині, яка збирається за кордон. Давайте утворимо «Дерево побажань».

Що   потрібно   знати  українським   громадянам,   які збираються працювати, навчатися або одружуватися за кордоном, щоб запобігти торгівлі людьми.

1.  Нікому   не   довіряйте    Ваш   паспорт.   Документи,    що засвідчують   Вашу   особу,   завжди   повинні   знаходитися тільки у Вас

2.  Якщо     Ви     збираєтеся     працювати     чи     навчатись, потурбуйтесь,     щоб     Ваш     контракт     був     написаний зрозумілою Вам мовою, а також щоб умови, місце та час Вашої майбутньої праці були чітко обумовлені.

3.  Залиште  вдома  або  своїм  друзям  чи  близьким  детальну інформацію про своє перебування за кордоном з адресою та контактними телефонами, а також копією свого паспорта та контракту. Ми б також рекомендували залишити своє фото та адреси своїх іноземних друзів.

4.  Не   забудьте   з'ясувати   номери   телефонів   українських посольств  та  консульських  представництв  за  кордоном. Якщо  ви опинились у скрутній ситуації або Вам хтось загрожує, - звертайтесь до представників своєї країни, які допоможуть Вам.

5.  У    зарубіжних    країнах    активно    працюють    неурядові організації та служби, котрі надають допомогу особам, які опинились у скрутному становищі

6.  Термін    перебування    на    території   іноземної   держави вказаний   у    вашій    візі.    Порушення    візового    режиму унеможливить Ваш наступний виїзд за кордон.

7.  Не забувайте, що знання хоча б елементарних слів іноземної мови значно полегшить  Ваше перебування за кордоном та виручить у скрутну хвилину.

Заняття 15

Тема: Інтернет – засіб для розвитку та навчання чи  психологічно-емоційна залежність?

Мета: допомогти усвідомити учням з якою метою вони користуються Інтернетом, розгледіти чи бувало не виникла в них Інтернет залежність.

                                                 Хід заняття:

  Вправа «Знайомство»

  На дошці чи ватмані намальована павутина, яка символізує Інтернет-павутину, учасникам заняття роздаються стікери на яких вони повинні написати і придумати собі вигадане ім’я («фейкове» чи «нікнейм»), після чого закріпити цей стікер на павутині та розповісти про себе: своє реальне ім’я, рід заняття, хобі, та чому він придумав собі такий «нікнейм»

  Інформаційне повідомлення

  Доброго дня! Сьогодні ми з вами поговоримо про Інтернет, пристрасть та регулярність візитів на певні сайти, визначимо на скільки ви залежні від Інтернету. Існує безліч способів визначення пристрасті до Інтернету. Найбільш відомим є тест на інтернет залежність, складений професором психології Кімберлі Янг. Первісна версія тесту, складена ще в 1994 році, розрахована на самодіагностику цієї патологічної пристрасті. Пристрасть до регулярних візитів на певні сайти, ділить інтернет-адикцію на п’ять типів проблем поведінки:

Залежність від комп’ютерних ігор (кіберадикації) – палке бажання грати в комп’ютерні ігри;

Web-серфінг – нескінченне блукання по мережі, постійні переходи по базах даних і пошукових сайтах;

Сетеголізм – необхідність присутності в інтернеті для покупки в інтернет – магазинах, участі в аукціонах, гри азартних ігор онлайн;

Непереборне бажання віртуальних знайомств – величезне кількість знайомих і друзів в інтернет-мережі;

Кіберсексуальну – виражається непереборним бажанням відвідувати порносайти і займатися кіберсексом.

Тест на визначення інтернет-залежності

Інструкція: Вам пропонується дати відповідь на вісім запитань (так, ні), якщо на п’ять і більше питань тесту ви відповіли «так», то ви страждаєте залежністю від інтернету.

1.Чи відчуваєте ви себе залежним від інтернету (згадуєте про попередні відвідини мережі і очікуєте з нетерпінням наступних)?

2.Чи відчуваєте ви потребу збільшити час перебування в мережі?

3.Чи мали місце у вас безуспішні спроби контролю, обмеження або відмови від користування інтернетом?

4.Чи відчуваєте ви емоційний дискомфорт при відмові або обмеженні користування інтернетом?

5.Перебуваєте ви в мережі довше, ніж припускали?

6.Чи виникали з вами випадки, коли існував ризик виникнення проблем у навчанні, сім’ї, особистому житті через інтернет?

7.Чи доводилося вам говорити неправду близьким, членам сім’ї, друзям або лікарям,  щоб приховати час, проведений вами в мережі?

8.Чи використовується вами інтернет, як засіб відходу від проблем, депресії, поганого настрою, безпорадності, роздратованості, почуття провини?

Вправа «Флешка»

Учасники заняття передають один одному флешку та розповідають будь-яку історію пов’язану  з використанням Інтернету, що трапилося із ними.

Запитання для обговорення:

Історія, яка трапилася з вами в Інтернеті була для вас приємною чи мала якийсь негативний наслідок?

Якщо негативний, то який саме?

Чи розповідали ви комусь раніше про це?

Анкета «Рівень поведінки в Інтернеті»

Виберіть, будь ласка, один із двох варіантів відповідей (А або Б) той, котрий найкраще підходить для опису вашої поведінки в Інтернеті й відзначте його. У цій анкеті немає правильних або неправильних відповідей.

Анкета «Рівень поведінки в Інтернеті»

  1.А. Коли мені сумно або самотньо, я звичайно виходжу в Інтернет.

  1.Б. Я не почуваю необхідності вийти в Інтернет тоді, коли в мене поганий настрій.

  2.А. Коли я проводжу в Інтернеті менше часу, чим звичайно, я почуваю себе подавлено.

  2.Б. Мій емоційний стан не залежить від того, скільки часу я проводжу в Інтернеті.

  3.А. Я почуваю, що моє захоплення Інтернетом заважає моєму навчанню або відносинам з людьми поза Інтернетом.

  3.Б.Використання Інтернету не заважає моїм відносинам з людьми, навчанню.

  4.А. Багато моїх знайомих не знають, скільки часу я насправді проводжу в Інтернеті.

  4.Б. Більшість моїх знайомих знає, скільки часу я проводжу в Інтернеті.

  5.А. Я часто намагаюся зменшити кількість часу, що я проводжу в Інтернеті.

  5.Б. Я не намагаюся зменшити кількість часу, що я проводжу в Інтернеті.

  6.А. Коли я не в Інтернеті, я часто думаю про те, що там відбувається.

  6.Б. Коли я не в Інтернеті, я рідко думаю про нього.

  7.А. Я волію спілкуватися з людьми або шукати інформацію через Інтернет, а не в реальному житті.

  7.Б. Я далеко не завжди вдаюся до допомоги Інтернету, коли мені потрібно знайти інформацію або поспілкуватися.

  Інтерпретація результатів:

  Вибір варіанта «А» оцінюється в 1 бал, вибір варіанта «Б» - 0 балів.

  Від 0 до 3 балів – не зловживаєте Інтернетом.

  Від 3 до 5 балів – звичайний користувач, але інколи забагато часу проводите в Інтернеті.

  Від 6 і вище Ви занадто багато часу проводите в Інтернеті. Озирніться навколо – на світі є стільки цікавого, поспілкуйтесь з друзями.

 

  Вправа «Безпечний та небезпечний Інтернет»

  Об’єднати учасників у дві групи. Перша команда записує позитивні сторони Інтернету, друга – негативні. Потім кожна команда представляє свою роботу.

  Питання для обговорення:

  Чого більше приносить нам Інтернет позитиву чи негативу?

  Від чого залежить наша безпека в чатах?

  Що важче було писати позитивні сторони Інтернету чи негативні?

  Вправа «Валіза»

  Кожен учасник заняття продовжує фразу: «Я сьогодні зрозумів…»; «Всім хочу побажати…»

  Заняття 16

Тема:   Я в мережі Інтернет

Мета: змоделювати безпечну поведінку учасників Інтернету

Вправа «Я в онлайні»

Учасники заняття створюють перелік діяльності, яку вони здійснюють перебуваючи онлайн в Інтернеті та обирають найбільш популярну, якій вони присвячують найбільшу кількість часу.

Запитання для обговорення:

Чим вас приваблює ця діяльність?

Як ставляться батьки до вашої діяльності в Інтернеті?

Назвіть якби довелося замінити перебування в Інтернеті чимось іншим, щоб це було?

Скільки часу ви витрачаєте на цю діяльність?

Вправа «Калейдоскоп запитань»

Назвіть причини з яких ви заходите в Інтернет;

У яких мережах ви зареєстровані?

Чи спілкуєтеся ви в них з незнайомцями?

Чи був у вас якийсь неприємний випадок, який відбувся особисто з вами, пов'язаний з Інтернетом?

Чи погоджуєтеся ви  з думкою, що Інтернет – це вільний простір, у якому можна робити все що забажаєш?

Як ви вважаєте, чи шкодить Інтернет вашому фізичному здоров`ю? Чому?

Як ви вважаєте, чи шкодить Інтернет вашій моралі? Чому?

Як ви вважаєте, чи шкодить Інтернет вашому психічному здоров`ю? Чому?

Як ви вважаєте, чи шкодить Інтернет вашому культурному рівню? Чому?

Запитання для обговорення:

Які висновки можемо зробити прослухавши відповіді?

Вправа «Ситуації»

А тепер давайте з вами розберем декілька життєвих ситуацій, що можуть трапитися з вами в інтернеті, та з’ясуємо що ж треба робити в таких ситуаціях.

Для цього пропонується учасникам заняття розділитися на три групи, уважно прочитати листи, дати відповідь на них та обґрунтувати.

 

Ситуація 1

Привіт! Мене звати Тарас. Мені 15 років. Я живу у Києві. Шукаю друзів по переписці. Я люблю комп’ютерні ігри, читати книги, дивитися телевізор. Я мрію подорожувати. Хочу побувати в Лондоні…

Ситуація 2

Привіт! Мене звати Мікейл Шиффері. Я хочу з тобою познайомитися. Мені 30 років. Я живу в Сполучених Штатах Америки. Я маю власну фірму. У мене свій двоповерховий будинок. Я збираюся відвідати Україну. Може ми зустрінемося? Пришли мені свою фотокартку та домашню адресу.

Ситуація 3

Привіт всім!!!

Наша організація займається збиранням коштів для потерпілих від повені. Ми купуємо їжу, теплі речі для тих, хто втратив домівки. Не будьте байдужими до чужого горя! Хто скільки може! Наш рахунок: №123456789.

Дякуємо, що відгукнулися на чуже горе.

Вправа «Рольова гра»

Ви вже розділені на групи, тепер кожній групі пропонується зіграти в гру. Вашим завданням буде скласти невеличкий діалог чи сценку про те, хто як себе поводить в Інтернеті та чим це все закінчується.

Презентація груп та обговорення культури поведінки та безпечної поведінки в Інтернеті.

Вправа «Правила розумного користувача Інтернету»

Учасникам заняття пропонується розробити свої правила безпечного користування Інтернетом, які починатимуться зі слова «Я»

 

           Приклад правил розумного користувача Інтернету

Я буду поводитись в Інтернеті чемно і не ображати інших.

Я буду залишати негарні веб-сайти.

Я буду зберігати свій пароль в таємниці.

Я буду розповідати своїм батькам про проблеми й користуватися їхньою підтримкою.

Я буду шукати цікаві веб-сайти й ділитися посиланнями зі своїми друзями.

Я знаю, що можна бути легко обманутим і не буду повідомляти реальні імена, адреси й номери телефонів.

Заняття 17

Тема: Формування безпечної поведінки у кібер-просторі

  Мета: ознайомити учасників з небезпеками Інтернету; формувати в учнів інформаційну культуру та відповідальну поведінку в Інтернеті, вчити молодь безпечно користуватися Інтернетом.

 

  Вправа «Інкогніто»

  Учасникам заняття пропонується пригадати свої «нікнейми», які вони собі придумали на першому занятті та написавши їх на стікерах  приклеїти на дошці. Після цього на чистих стікерах пропонується написати позитивне побажання і приклеїти його біля будь-якого чужого «нікнейму», після чого кожен має підійти до свого стікеру та відгадати хто написав йому побажання.

  Питання для обговорення:

Чи легко було відгадати хто вам написав побажання?

А от уявіть собі, що тут побажання які ви більшість впізнавали по почерку довелося б вам відгадати в інтернет – просторі, чи легко б це було?

Вправа «Хто більше?»

  Учасники заняття розділюються на дві команди. Завдання: за 5 хв. Написати якомога більше Інтернет – термінів. Кожна команда по черзі зачитує по слову, якщо воно є, обидві групи закреслюють. Перемагає той, у кого залишиться більше не закреслених слів.

  Питання для обговорення:

Чи легко вам було справитися з цим завданням?

Як ви думаєте, чому перемогу здобула одна з команд?

Чи перемога однієї з команд свідчить про те, що вони користуються Інтернетом безпечно?

Вправа «Правильна картка»

Роздати кожному учаснику по 2 картки: одну червоного кольору і одну зеленого). Зараз я буду зачитувати твердження, а ви, якщо вважаєте, що дане твердження є правильним – показуєте зелену картку. Якщо вважаєте, що дане твердження є неправильним, то покажіть червону картку. По закінченню даного опитування ми зможемо побачити, наскільки наша група обізнана з правилами безпеки в Інтернеті. (Під час зачитування  на фліп-чарті потрібно фіксувати кількість піднятих червоних та зелених карток на кожне твердження).

Твердження:

 1. Намагайтеся як можна детальніше розказувати про себе. Особливо в соціальних мережах (правильна відповідь: ні);

 2. Ніколи не відкривайте вкладення, надіслані з підозрілих і невідомих вам адрес (правильна відповідь: так);

3. Пароль можна розказувати найближчим друзям, тим, кому найбільше довіряєш (правильна відповідь: ні);

4. Можна розміщати фото з друзями без їх дозволу (правильна відповідь: ні);

5. На зустріч з Інтернет-другом необхідно обов’язково іти з декількома друзями (батьками) та призначити зустріч в людному місці (правильна відповідь: так);

6. При реєстраціях на різноманітних чатах, форумах, он-лайн іграх краще не використовувати справжнє ім’я (правильна відповідь: так);

7. Копіювання чужої музики, комп’ютерних ігор та програм не є крадіжкою (правильна відповідь: ні, це крадіжка);

 8. Всі матеріали в Інтернеті є правдивими (правильна відповідь: ні);

 9. Не варто додавати незнайомих людей до себе в соціальну мережу (правильна відповідь: так);

10. Якщо ти отримав неочікуваний електронний лист, в якому тобі пропонується надзвичайно вигідна пропозиція, вірогідність того, що це шахрайство, дуже велика (правильна відповідь: так);

11. Потрібно завжди слідкувати за інформацією, яку Ви викладаєте в Інтернет (правильна відповідь: так);

12. Можна надсилати свої фото незнайомцям (правильна відповідь: ні);

13. Я не несу відповідальності за свої висловлювання в Інтернеті (правильна відповідь: ні).

Після опитування тренер проводить обговорення по кожному питанню. Обговорюються помилки та правильні відповіді.

Вправа «Побажання»

Побажайте щось учасникам заняття використовуючи при цьому своє ім’я.

Наприклад:

Богданна – безпеки;

Уляна – упевненості;

Оксана – організованості;

Василь – витримки і т.д.

Заняття 18

Тема: Кібербулінг. Та як не стати жертвою кібербулінгу?

  Мета: ознайомити учасників заняття із поняттям «кібербулінг», навчити дітей, як вони повинні діяти в певних ситуаціях, з якими вони можуть стикнутися в мережі, щоб не стати жертвою кібербулінгу.

  Інформаційне повідомлення

  Ще кілька років тому про кібербулінг ми  майже не чули. Після входження суспільства в еру інформаційних технологій сьогодні цей термін стає терміном повсякденного вжитку, та неабиякою загрозою.

  Що ж таке кібербулінг та чи потрібно з ним боротися?

  Кібербулінг – це віртуальна агресія. На жаль, серед молоді зараз поширюється таке явище, як кібербулінг. Цим словом позначають створення та розповсюдження відео- та фотозображень насильницького й аморального змісту (це можуть бути, наприклад, зняті на мобільний телефон моменти бійки між учнями). Діти можуть уважати перегляд згадуваних роликів веселою забавкою, однак всі ми розуміємо, що такі «безвинні» ігри можуть закінчуватися іноді досить небезпечно, негативно впливаючи на психіку дітей, руйнуючи поняття норми та душевної чистоти.

  Виділяють основні типи кібербулінгу:

·        Напади;

·        Самозванство;

·        Ізоляція;

·        Хепіслепінг;

·        Флеймінг;

·        Наклеп;

·        Обдурювання;

·        Кіберпереслідування.

Психологи дійшли висновку, що кібертероризм є потужним засобом психічного насильства і стає частою причиною душевних страждань та психічних розладів молоді. З цим явищем потрібно боротися!

Виявляти та боротись з кібертерористами важко, бо кібертероризм у молодіжному середовищі має свої особливості:

молодь спілкується між собою частіше приховано від дорослих, а спілкування у Всесвітній мережі не дає дорослим здійснювати контроль;

частіше кіберпереслідувачі знають, кого вони переслідують, а їхні жертви не завжди знають, хто переслідує їх;

перебування в інтернеті може бути анонімним;

жертви кібернасильства, як і жертви інших форм насильства, приховують факти кібербулінгу до себе (страх переслідувачів та батьків, які можуть обмежити доступ до мобільного телефону та інтернету).

Вправа «Театральна мозаїка»

Учасникам заняття потрібно розділитися на три групи, після чого кожна група отримує картку з написаним словом «ІЗОЛЯЦІЯ», «НАКЛЕП», «ЗАЛЕЖНІСТЬ». За допомогою міміки, жестів, рухів потрібно показати слово, інші намагаються відгадати його, поєднати з комп’ютером, Інтернетом.

Вправа «Інтерактивна гра»

На початку гри кожний з учасників вибирає кольорову канцелярську скріпку, після чого той хто проводить заняття розповідає в ігровій формі про один із можливих випадків шантажу та проговорює основні правила знайомства в Інтернеті.

«Казка про Скріпочку»

Скріпочка дуже товариська і весела. На день народження батьки подарували їй комп’ютер та під’єднати до мережі Інтернет, тепер у неї з’явилося більше можливостей для спілкування.

Пропоную розігнути скріпочку і зробити з неї посмішку.

Спілкуючись в «Facebook» з друзями, одного разу вона отримала цікаве повідомлення від незнайомого хлопця, який незабаром запропонував їй дружбу. З кожним днем спілкування Скріпочка розуміла, що в них багато спільного, та й за віком хлопець був лише на один рік старшим від неї. На фото, яке вона отримала, він був дивовижно гарним і добрим хлопцем, тому у Скріпочки не виникало сумнівів щодо зустрічі з ним. Але говорити про це батькам дівчинка не стала, адже думала, що повернеться додому раніше, ніж вони прийдуть з роботи.

Скріпочка уявляла, що її новий друг прийде на зустріч з гарними квітами.

Пропоную зробити зі скріпочки квітку.

Коли ж дівчина прийшла на призначене місце зустрічі, там було темно і безлюдно, проте це її зовсім не турбувало, адже її новий знайомий хотів, щоб їм ніхто не заважав. Минув деякий час, і раптом перед Скріпочкою з’явився неохайно вдягнений дорослий чоловік. Як з’ясувалося, це був той, хто видавав себе в інтернеті за чемного і доброго хлопця. Чоловік відібрав сумку і мобільний телефон та почав погрожувати розправою, якщо вона розповість про нього. Дівчинка дуже злякалась, вирвалась з чіпких рук чоловіка та втекла додому.

Ця історія дуже вразила Скріпочку. Вона хотіла забути про те, що сталося, і повернути все на свої місця.

Пропоную повернути скріпочку в первинну форму.

У вас вийшло? Ось і у Скріпочки не вийшло.

Питання для обговорення:

Як ви гадаєте, чи правильно діяла Скріпочка?

Коли припустилася помилки Скріпочка?

Що можна було зробити інакше?

Пам’ятайте:

Якщо хтось незнайомий запропонує вам дружбу в інтернеті, згадайте казку про маленьку Скріпочку та дотримуйтесь цих правил:

Не вірте тим даним і фотографіям, які вам надсилають;

Погоджуйтесь на зустріч лише вдень та у велелюдному місці;

Повідомте батькам про зустріч або на першу зустріч візьміть їх із собою.

Вправа «Як би ви вчинили»

  Учасники отримують картки з описом ситуації та обговорюють їх у групах. Розв’язують ситуацію, висловлюють своє бачення розв’язання проблеми. Учасники інших груп діляться своїми міркуваннями.

  Ситуація 1

  Сашко проводить багато часу біля комп’ютера:   або грає в ігри, або «зависає» в інтернеті.

  Обговорення:

Що б ви зробили в такій ситуації?

Чи формується у нього залежність?

Чи потрібно Сашку сходити до лікаря чи психолога, який би допоміг йому подолати цю залежність?

Ситуація 2

Іван об 11.00 год. ранку пропонує Василеві піти на вулицю погуляти з друзями. Василь відмовляє другові, кажучи, що він ще не виспався, бо до 4 год. ранку «сидів» у мережі.

Обговорення:

Чи має Іван розповісти другові про шкоду для здоров’я, яку спричиняє постійна робота за комп’ютером, не кажучи вже про «зависання» в інтернеті?

Як треба вчинити друзям Василя, щоб він перестав «сидіти» в інтернеті вночі?

Ситуація 3

Петро, учень 10 класу, закинув навчання, бо батьки купили комп’ютер, під’єднали інтернет, часу сидіти за підручниками немає – все в інтернеті. «Зависає» в мережі цілий вечір, аж до півночі, а іноді й до ранку. Батьки знають про це, та нічого йому не кажуть, бо не знають, що вдіяти. Звернулися по допомогу до школи.

Обговорення:

Що треба робити в такій ситуації в першу чергу?

Як би вчинили ви?

Отож ми можемо зробити підсумок, що діти та підлітки у всьому світі є найактивнішими користувачами інформаційно-комунікативних технологій (ІКТ). Діти цікавляться усім новим, яскравим, незвичайним, вони найбільше піддаються  впливу зовнішнього середовища, більш допитливі, ніж дорослі, і використовують інтернет як один з універсальних способів дослідження і пізнання навколишнього середовища, ізоляції, відвернути їх від інших видів діяльності, таких як виконання домашньої роботи, заняття спортом, сну, спричинити підміну реального спілкування віртуальним.

Вправа «Кодекс поведінки в онлайні»

Учням пропонується спробувати розробити правила безпечної поведінки в інтернеті. Після обговорення презентується на екрані «10 золотих правил безпеки в онлайні». Роздати пам’ятки.

Пам’ятка

Правила безпеки в інтернеті для дітей

Поговори зі своїми батьками, щоб дізнатися про правила користування інтернетом. Куди можна заходити, що можна робити, коли можна виходити в онлайн і як довго можна перебувати в онлайні;

Ніколи не надавай персональну інформацію, зокрема свою домашню адресу, телефонний номер, номери кредитних карток, назву та місцезнаходження своєї школи без дозволу своїх батьків;

Завжди негайно повідомляй своїх батьків, якщо бачиш або отримуєш мережею те, що змушує тебе почуватися некомфортно або занепокоєно, включаючи повідомлення електронної пошти, web-сайти або навіть звичайну пошту від своїх віртуальних друзів.

Без дозволу своїх батьків ніколи не погоджуйся зустрітися з кимось, з ким познайомився в онлайні.

Ніколи не відправляй свої фотографії або фотографії членів своєї сім’ї іншим особам мережею або поштою, не проконсультувавшись попередньо зі своїми батьками.

Ніколи не давай нікому (навіть своїм друзям) свої паролі в інтернеті, окрім своїх батьків.

Добре поводься в онлайні, не роби нічого, що могло б образити або роздратувати інших людей.

Ніколи не завантажуй, не встановлюй і не копіюй нічого з дисків або мережі без відповідного дозволу.

Ніколи не завантажуй в Інтернеті нічого, що коштує грошей, не спитавши перед тим дозволу своїх батьків.

Повідомляй своїх батьків про своє реєстраційне ім’я в мережі та імена, використовувані в чатах.

 

 

 

 

Методи моніторингу та оцінки ефективності програми

Тест «Що я знаю про шкідливі звички?»

Юний друже!

 

Просимо Вас відповісти на запитання тесту.

Знайдіть правильну відповідь і позначте, будь ласка, «галочкою»

 

1.       Шкідливі звички — це:

а)   мити руки з милом перед тим як їсти;

б)  палити, вживати алкоголь та наркотики, смоктати пальці, гризти нігті;

в)   вранці та ввечері чистити зуби;

2.       Що відбувається з дитиною, яка вживає алкоголь:

а)   вона швидше росте;

б)  у неї покращується пам'ять;

г)   вона завдає неабиякої шкоди власному здоров 'ю?

3.       Які наслідки може викликати паління:

а)  захворювання на рак легенів;

б)  піднесення настрою;

г)   прискорення процесів дорослішання?

4.       До чого призводить вживання наркотиків:

а)   з'являється унікальна можливість відвідати віртуальні світи;

б)  виникає фізіологічна і психологічна залежність від отрути;

г)   людина стає більш розкутою і товариською?

5.   Наркоманія це:

а)   хвороба;

б)   тимчасове захоплення;

в)   наркоз під час операції.

 

6.   Що в організмі людини найвразливіше до наркотичних засобів:

а)   шкіра;

б)   кров;

в)   центральна нервова система.

 

7. За якого способу приймання наркотику найшвидше досягається
стан ейфорії:

а) через рот;

б) ін 'єкцією',

в) вдихання (нюхання).

 

8. У наш час спостерігається:

а) тенденція до поширення наркоманії',

б) зменшення випадків наркоманії;

в) неконтрольована ситуація.

 

9. Люди якого віку найчастіше стають наркоманами:

а) похилого віку;

б) підлітки і молодь',

в) середнього віку.

 

 

10. Що таке «абстинентний синдром»?

а) стан фізичного і психічного комфорту;

б) хворобливий стан організму, який супроводжується сильни­ми болями через відсутність наркотику;

в) зупинка дії наркотику.

 

11. Як правило, наркоманія призводить до:

а) розширення кола друзів;

б) протизаконних дій, пов 'язаних з кримінальною відповідальні­стю за купівлю, збут або зберігання наркотиків;

в) втрати стосунків з рідними та близькими.

 

 

12. Основне завдання профілактики наркоманії:

а)   проводити багаторазові бесіди з наркоманами;

б)   попередити виникнення потягу до наркотику, викрити нега­
тивні наслідки для життя;

в)   зібрати якомога більше матеріалів про соціальне лихо.

 

13. СНІД – це…                                                                                                                                                    а) хвороба , якою можуть занедужати як дорослі, так і діти;
б) вірус;
в) рак крові;
г)твій варіант відповідей;____________________________________________
14.Джерела зараження ВІЛ:
а) тварини;                                                                                                                                                       в)ВІЛ – інфіковані люди;
б)комахи;                                                                                                                                                             г) твій варіант відповідей;
15.Виглядати зовні ВІЛ- інфікована людина може:
а) так;                                                                                                                                                                б) ні;                                                                                                                                                                 в)не знаю.
16. ВІЛ знаходиться у:
а) воді;                                                                                                                                                                    г) повітрі;
б) слині;                                                                                                                                                                     д) у всіх біологічних рідинах організму людини;
в) крові;                                                                                                                                                                   е) твій варіант відповідей.
17.Чи існують ліки проти ВІЛ – інфекції і СНІДу?
а) так;                                                                                                                                                                  б) ні;                                                                                                                                                                     в)не знаю.
18.Чи може людина бути ВІЛ – інфікованою і не знати про це?
а) так;                                                                                                                                                                   б) ні;
19.ВІЛ – інфіковані учні можуть ходити до школи?
а) так;                                                                                                                                                                 б) ні;
20. ВІЛ – інфіковані люди повинні бути ізольовані від суспільства.
а) так;                                                                                                                                                                  б) ні;
Інтепритація:                                                                                                                                     1б, 2г, 3а, 4б, 5а, 6в, 7б, 8а, 9б, 10б, 11б, 12б, 13а, 14в, 15б, 16в, 17б, 18а,19а, 20б.

15- 20 Високий рівень                                                                                                                          10-15 достатній рівень                                                                                                                         5-10середній рівен                                                                                                                                                0 -5 незький

Анкета для учнів

«Насильство та його прояви в дитячому середовищі»

 

Юний друже!

Просимо Вас відповісти на запитання анкети.

Позначте, будь ласка, «галочкою» той варіант відповіді, що Вам найбільше підходить.

Анкета

1.                Твій вік:

- 9-11 років;

- 12-14 років;

- 15-16 років.

2.     Чи знаєш ти, що таке насильство?

- так;

- ні;

- важко відповісти.

3. Чи вважаєш ти актуальною проблему насильства серед дітей?

- так;

- ні;

- важко відповісти.

4. Чи погоджуєшся ти із визначенням: «Насильством є будь-яка дія однієї людини по відношенню до іншої, внаслідок якої завдається шкода фізичному або психічному здоров'ю?»

- так;

- ні;

- важко відповісти.

5. Які ти знаєш види насильства? (напиши)

____________________________________________________________________________

 

6. Що із зазначеного нижче ти відносиш до насильства?

- побиття;

- сварки;

- образи;

- приниження;

- «навішування ярликів»;

- порівняння;

- позбавлення іншої людини їжі;

- псування майна іншої особи;

- ігнорування почуттів та потреб іншої людини;

- використання прізвиськ;

- сексуальні домагання;

- інше (що саме).

7. Чи відбувалося щось подібне з тобою?

- так;

- ні;

- важко відповісти.

8. Якщо так, то де саме?

- дома;

- на вулиці;

- у школі;

- інше.

9. Якщо так, що саме?

- побиття;

- запотиличники?

- копняки;

- образи;

- приниження;

- використання образливих прізвиськ;

- псування майна;

- неприємні дотики до твого тіла;

- позбавлення їжі, грошей;

- бойкот;

- інше.

10. Хто найчастіше чинить насильство у школі?

- твій ровесник;

- твої ровесники (кілька дітей разом);

- старший учень;

- старші учні (кілька дітей разом);

- ти сам;

- інше (хто саме).

11. До кого ти або твої друзі можуть звернутися по допомогу, щоб захиститися від насильства?

- до жодної особи;

- до друзів;

- до батьків або інших родичів;

- до вчителів;

- до директора школи;

- до шкільного лікаря;

- до шкільного психолога;

- до шкільного соціального педагога;

- інше (до кого саме).

12. Чи Вам розповідають в школі про те, як запобігти насильству і хто може допомогти?

- так;

- ні;

- важко відповісти.

13. В якому вигляді відповідна робота проводиться в школі:

- спеціальні уроки;

- класні години;

- виховні заходи;

- консультації психолога;

- інше (що саме).

 

14. Чи ти знаєш, що в Україні існують закони, які захищають дітей від насильства?

-                     так;

-                     ні;

-                     важко відповісти.

 

Анкета

для вивчення взаємин у колективі

учень_________________________________клас___

1. Скільки тобі років?

2. Ти любиш школу?

- дуже люблю;

- не люблю;

- трішки люблю.

3. Як ти почуваєшся в школі?

- спокійно;

- весело;

- нудно;

- страшно;

- комфортно;

- не спокійно;

- самотньо.

4. Чи маєш ти кохану людину?

- так;

- ні.

5. Якщо маєш, то що найголовніше у ваших стосунках?

- взаємо розуміння;

- взаємо допомога;

- справжнє кохання;

- ділитися своїми переживаннями;

- спільне хобі;

- повага одне до одного.

6. Які маєш проблеми у взаємовідносинах з однокласниками?______________________________________

7. Яке ставлення до людей переважає в вашому класі?

- розуміння;

- байдужість;

- насилля;

- повага і довіра;

- співпереживання;

- переслідування і керування;

- готовність допомогти.

8. Чи хотів би ти запросити до себе на день народження когось із учителів?

- тік;

- ні.

9. Як би ти охарактеризував взаємовідносини між учнями в нашому класі?

- Дружба, співпраця, спілкування, одне про одного і водночас відповідальність перед колективом за свої вчинки;

- Товариські, але недуже міцні і щирі;

- Цілковита байдужість, ніхто ніким не цікавиться;

- Уявна злагода та прихований тиск тих, хто дужий;

- Ми всі підкоряємося одному “ королю” або групі нахабних і не безпечних;

- Ми весь час сперечаємося і сваримося;

- Взаємовідносини різні, залежно від ситуації.

10. Найкращим спілкуванням з однокласниками я вважаю:

- разом вчити урок;

- виїздити на природу;

- брати участь у громадські діяльності;

- захищати їх від ворогів;

- триматися від них подалі;

- проводити вільний час;

- допомагати тим, хто потребує цього;

- обговорювати особисті проблеми;

- святкувати свій день народження;

- звертатися до них по допомогу.

11. Яке твердження найбільше відповідає твої життєві позиції?

- я відчуваю потребу завжди безкорисливо допомагати іншим людям;

- я готовий пожертвувати своїми інтересами заради інших;

- я намагаюся поєднувати власні інтереси з потребами і інтересами інших людей;

- я готовий допомагати людям, якщо це не суперечить моїм інтересам;

- я намагаюся не турбувати інших через свої особисті проблеми;

- я можу співчувати іншій людині, але витрачати час на всіляку допомогу не можу;

- допомагають іншим, якщо це і мені якусь користь;

- мене не цікавлять інші люди.

12. Хтось має втрутитись і допомогти учневі якщо він став на неправильний шлях?

- ніхто;

- однокласники;

- вчителі;

- батьки;

- міліція;

- церква;

- психолог;

- соціальний працівник;

- я особисто.

    

Література:

1.       Джил Андерсон. Думай, пытайся, развивайся. – / Общ. Редакция и перевод А. Л. Шлионский, Л. М. Шлионский, Н. В. Никифорова. -Санкт-Петербург: Азбука, 1996. – с. 20 – 22

2.       О. В. Літковська. 100 притч для тих, хто вчить, і тих, хто вчиться / Олена Літковська. – К.: Шк. Світ, 2012. - С. 24 – 25,57 – 58.

3.               Як підвищити рівень усвідомлення проблеми торгівлі людьми?: Посібник для тренінгу/ за підтримки Представництва Міжнародної Організації з Міграції в Україні: Програма з протидії торгівлі людьми. -К.,2005. -с. 3-29.

4.               Запобігання торгівлі людьми та експлуатації дітей: Навч.-метод. Посібник./К.Б. Левченко, О.А. Удалова, І.М. Трубавіна та ін.; Заг. Ред.. К.Б. Левченко та О.А. Удалової. - К.: Міленіум, 2005. - с. 203-209.

   5. Година спілкування. Навчальне видання. Серія «Класний керівник» Володарська М.О